Предмет: Українська мова,
автор: annasnopyk
твір роздум на тему "випадок з життя"
якась цікава історія повинна бути!
десь на листок
Ответы
Автор ответа:
0
Кілька років тому, коли ми були ще в 6-му класі, в нашу маленьку школу прийшов новий вчитель англійської мови. Попередня, Олена Олександрівна, пішла в декрет і їй на заміну прийшла мініатюрна Вікторія Володимирівна зростом не вище 150 см. Завдяки високим каблуками вона дотягувала до 155-160 см, але це не сильно вирізняло її з натовпу дітей.
Це був її перший робочий день в цій школі, старшокласники не сприймали її всерйоз і кілька разів навіть жартували над нею. У нас її урок повинен бути четвертим, відразу після великої перерви.
Після їдальні всі як завжди рвонули в клас дуріти. Це як раз той період був, що хлопчики загравали до дівчаток способом смикання за косички і подібними причіпками. Загалом, в класі почався шум, гам і біганина.
Я ганялася за однокласником навколо парт і хотіла накрутити вуха за те, що той мене боляче вщипнув. Після декількох кіл Саша вискочив з класу і побіг по коридору.
І тут мені в голову прийшла, на той момент, геніальна ідея стати біля дверей і коли він повернеться, а він все одно повернеться, гарненько вдарити все тим же віником.
Продзвенів дзвінок, всі розсілися по своїх місцях, а я стою, чекаю. Чуються кроки по коридору все ближче і ближче, я максимально розмахую і при найменшому відкритті дверей з усього маху вдаряю віником Сашку. Яке було моє здивування, коли весь клас замість звичайного сміху застиг.
Виявляється я «присвятила» віником нову вчительку Вікторію Володимирівну, яка зі сльозами на очах розгорнулася і пішла, не зібравши навіть папери, що випали з її рук. Клас тільки потім дозволив собі розсміятися.
Трохи заспокоївшись, ми зрозуміли, що вона зараз повернеться з директоркою і нам, а зокрема мені ох як буде непереливки. Але вона і тут змогла нас здивувати.
Через 5 хвилин повернулася і зайшла в клас, прикривши обличчя папкою, і опустила її тільки коли переконалася, що в неї більше нічого не летить.
Зі словами – Ну чого-чого, а такого посвячення я не очікувала. Ми знову розсміялися і потім я, вже вибачившись, розповіла, чому так вийшло. Зараз вона наш керівник і дуже нас любить, а той випадок ми згадуємо досить часто і вже разом з нею сміємося.
Це був її перший робочий день в цій школі, старшокласники не сприймали її всерйоз і кілька разів навіть жартували над нею. У нас її урок повинен бути четвертим, відразу після великої перерви.
Після їдальні всі як завжди рвонули в клас дуріти. Це як раз той період був, що хлопчики загравали до дівчаток способом смикання за косички і подібними причіпками. Загалом, в класі почався шум, гам і біганина.
Я ганялася за однокласником навколо парт і хотіла накрутити вуха за те, що той мене боляче вщипнув. Після декількох кіл Саша вискочив з класу і побіг по коридору.
І тут мені в голову прийшла, на той момент, геніальна ідея стати біля дверей і коли він повернеться, а він все одно повернеться, гарненько вдарити все тим же віником.
Продзвенів дзвінок, всі розсілися по своїх місцях, а я стою, чекаю. Чуються кроки по коридору все ближче і ближче, я максимально розмахую і при найменшому відкритті дверей з усього маху вдаряю віником Сашку. Яке було моє здивування, коли весь клас замість звичайного сміху застиг.
Виявляється я «присвятила» віником нову вчительку Вікторію Володимирівну, яка зі сльозами на очах розгорнулася і пішла, не зібравши навіть папери, що випали з її рук. Клас тільки потім дозволив собі розсміятися.
Трохи заспокоївшись, ми зрозуміли, що вона зараз повернеться з директоркою і нам, а зокрема мені ох як буде непереливки. Але вона і тут змогла нас здивувати.
Через 5 хвилин повернулася і зайшла в клас, прикривши обличчя папкою, і опустила її тільки коли переконалася, що в неї більше нічого не летить.
Зі словами – Ну чого-чого, а такого посвячення я не очікувала. Ми знову розсміялися і потім я, вже вибачившись, розповіла, чому так вийшло. Зараз вона наш керівник і дуже нас любить, а той випадок ми згадуємо досить часто і вже разом з нею сміємося.
Автор ответа:
0
Ответ:
Объяснение:
Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів.
Похожие вопросы
Предмет: Кыргыз тили,
автор: musakeevelaman962
Предмет: Физика,
автор: zhasmina201093
Предмет: Биология,
автор: shuxratovbexruz12
Предмет: Алгебра,
автор: H0r4z
Предмет: География,
автор: sultangereiakmaral