Предмет: История, автор: dianabunny333

Скласти портрет-характеристику Пилипу Орлику та Івану Мазепі(сторінка в соціальній мережі) Допоможіть будь ласка буду дуже вдячна вам!​

Ответы

Автор ответа: islambekishev22
0

Ответ:

Пилип Орлик та Іван Мазепа були видатними постатями української історії, що зробили значний внесок у політичну та культурну сфери України. Нижче наведені їхні портрет-характеристики:

Пилип Орлик:

  • Народився у 1672 році у селі Кандиби, Перемишльського воєводства, на території Польщі.
  • Був юристом, полковником Перемишльського полку, генерал-поручиком королівських військ Речі Посполитої.
  • 18 березня 1710 року він був обраний гетьманом Війська Запорозького під час Конгресу в Гадячі.
  • Одним з його головних досягнень була підписання відомого "Гадяцького договору" між Україною та Швецією в той час, коли великі частини України перебували під окупацією Росії.
  • Орлик помер у Ясі, Румунія, у 1742 році.

Іван Мазепа:

  • Народився у 1639 році у селі Мазепинці, Київської області.
  • Був полковником козацьких військ, гетьманом Лівобережної України, генерал-фельдмаршалом військ Російської імперії.
  • Підтримував ідею незалежності України від Росії та співпрацював з козацькою елітою, а також з іноземними державами.
  • Сприяв розвитку культури, науки та освіти в Україні.
Автор ответа: alinakaouznaa
0

Пилип Орлик: історичний портрет

Пилип Орлик – один з найвизначніших державних діячів часів Гетьманщини, гетьман Війська Запорозького (у вигнанні), прибічник політики Івана Мазепи, автор однієї з перших конституцій в Європі.

Пилип Орлик походив із знатного чеського роду Орликів, які проживали на території сучасної Білорусі і називали себе литвинами (білорусами). Навчався у Вільні і Києво-Могилянському колегіумі. Мав хист до поезії й ораторства, знав декілька мов, а саме: українську, польську, церковнослов’янську, болгарську й італійську.З 1698 року обіймав посаду писаря, спочатку при київському митрополиті, потім при старшині полтавського полку. У 1702 році став Генеральним писарем Війська Запорозького і довіреною особою Івана Мазепи.

1708 року разом з Іваном Мазепою Пилип Орлик виступив проти російського царя Петра І. Після поразки в Полтавській битві емігрував до Османської імперії, де 1710 року його було обрано Гетьманом України (у вигнанні).

Іван Степанович Мазепа (20 березня 1639, народився в селі Мазепинці під Білою Церквою – 22 вересня 1709) – гетьман Війська Запорозького. Військовий і політичний діяч. Дипломат.

Гетьман Іван Мазепа був при владі 22 роки.

Об’єднав під своєю владою Лівобережну і Правобережну Україну, обмежив політичну самостійність Запорозької Січі. Тривалий час був одним з найближчих сподвижників російського царя Петра I і багато зробив для економічного підйому Лівобережної України. У 1708 році перейшов на бік противника Російської держави в Північній війні – шведського короля Карла XII. Після поразки Карла XII під Полтавою (1709) втік до Османської імперії і помер в місті Бендери.

Іван Мазепа був особистістю з високим рівнем інтелекту, володів 6 іноземними мовами і вмів вільно ними спілкуватися. Цікавився архітектурою та книгами, образотворчим та ужитковим мистецтвом. Був активним громадським діячем, вмів легко знаходити спільну мову з незнайомими людьми, чим дуже сильно наближав до себе богословів, філософів та поетів. Найголовнішим у політиці вважав відродження країни, її економіки та освіти. І йому це вдалося зробити.

Похожие вопросы
Предмет: Английский язык, автор: nikitakluyev364
Предмет: История, автор: anonim2881
ДОПОМОЖІТЬ Ознайомтеся з сучасними поглядами на «чорну легенду» в історії інквізиції та поміркуйте, що сприяло її появі. Які методи використовувала інквізиція для утвердження авторитету католицької церкви. «Чорна легенда» в історії інквізиції У суспільній думці побутує переконання, що іспанська інквізиція була найжорстокішою. Історики ж припускають, що кількість жертв інквізиції в суспільній уяві перебільшена внаслідок вигаданої протестантами в середині XVI ст. «чорної легенди» про надмірну жорстокість іспанської інквізиції. Легенда активно поширювалася протестантськими проповід- никами в умовах Реформації, аби знеславити католицьку церкву. На основі досліджень документів історики наводять різні дані щодо жертв інквізиції. Хуан Антоніо Лоренті називає цифру 341 021 особа,з яких 31 912 було страчено. Архівні документи інквізиції з Національ-ного історичного архіву Іспанії зберігають усі відомості про процеси між 1560 та 1700 роками. Згідно з ними, у цей період розслідувалось 49 092 справи. Густав Генінгсен і Джеймс Контрерас, які вивчили ці документи, обчислили, що тільки 1,9 % із цих підсудних були спалені на вогнищі. Рікардо Гарсія Карсел припускає, що за історію іспанської інк-візиції вона розслідувала 150 тис. справ та оцінює приблизну кількість страчених у межах 3000–5000 за всю історію інквізиції.Обмежена жорстокість катувань Інквізитори вважали виправданим повернення заблудлих християн у лоно церкви шляхом тортур, щоби врятувати їх від вічних мук пекла. Тортури були жахливими, але не смертельними і суворо регламентованими. Кожне катування здійснювали лише один раз, у присутності лікаря і судового секретаря.Процедуру припиняли, коли звучало зізнання. Підсудний мав повто-рити його наступного дня, без насильства, інакше воно вважалося недійсним. Попри ореол жаху, інквізиція не була конвеєром убивств. У більшості випадків віровідступники каялися й уникали смертної кари. Особливо впертих передавали світському суду. Церква вважала для себе немож-ливим ухвалювати смертні вироки. Інквізиція і рятування індіанців Америки Інквізиція сприяла порятунку сотень тисяч індіанців Латинської Америки. До проникнення на Кубу представників Папи Римського, там були повністю вирізані інданці таїно, а населення Гаїті з 3,5 млн осіб скоротилося до 60 тис. Представники інквізиції почали хрестити аборигенів і видавати едикти про можливість порятунку їхніх душ, запобігаючи цим невиправданій жорстокості з боку конкістадорів​