Предмет: Другие предметы, автор: polinanechaeva82

"Герої роману "Дон Кіхот" - священник та цирульник- спалюють книжки головного героя Дон Кіхота. Чи не варварство це?" роспишіть відповідь​

Ответы

Автор ответа: pomogite11221
1

Ответ:

У романі "Дон Кіхот" Мігель де Сервантеса священник і цирульник дійсно спалюють книги головного героя Дон Кіхота. Однак, варварством це не можна назвати.

Спалювання книг є складовою частиною історії людства, і в деяких випадках такі дії могли бути виправдані. Наприклад, у середньовіччі книги, що містили ідеї, протилежні релігійним ученням, спалювали в інтересах збереження "духовного здоров'я" суспільства.

У випадку з романом "Дон Кіхот", спалювання книг можна розглядати як символічне відображення суперечності між романтичним ідеалізмом Дон Кіхота та реалістичним підходом до життя і людської природи. Крім того, в романі книги, які Дон Кіхот так гаряче захищав, були переважно лише химерними фантазіями, що підкреслює безглуздість його місії.

Отже, спалювання книг у романі "Дон Кіхот" не можна назвати варварством, оскільки воно не було вчинене з метою шкоди, а було символічним відображенням тематичної лінії роману та критики безглуздого романтичного ідеалізму.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Аноним
Мені потрібен стислий переказ цього тексту на українській мові.

Конкурс на заміщення вакансії ведучих ранкової програми розпочав
ся. Претендентів навмисне запросили на ранок, бо саме о такiй годині
комусь із них доведеться працювати. У цей час бiльшiсть львів'ян про-
кидаються і вмикають кавоварки.
Коли дiйшла черга до Кароліни, комiсiя вже помітно втомилася. Пе-
реступивши через переплутані на підлозі кабелі, дiвчина зупинилася під
яскравим світлом. Пахло кавою.
За столом чоловік в окулярах гортав папери. Інший, схожий на Брю-
са Вілліса, мішав ложкою в горнятку. Поруч сидiла струнка й доглянута
жiнка. Відповівши на Каролінине "Доброго дня!", вона подала дівчині
книжку.
Прочитайте нам кілька речень. Уявіть, що поруч друзі. Ви серед
своїх. Читайте без надриву, без пафосу.
Кароліна розгорнула книжку й почала читати. У студії було тихо
анi шурхоту паперів, ні стуку горнятка об стіл.
Так! - пролунав жіночий голос. - Приблизно так це мае виглядати.
Жiнка пiдхопилась і показала за Каролінину спину.
Ось тут буде стелаж із книжками. Ведуча заходить у кадр, знiмас
з полиці книжку, у книжці - закладка. Читае уривок - абзац-два, не
бiльше. І далі фраза: Нехай у вашому новому днi буде хоч дві сторінки
доброï книжки! О восьмій ранку це все від
буватиметься?
уточнюе чоловiк
в окулярах. - Я правильно зрозу-
Miв? - його голос сповнений іронії.
- 0 восьмiй ранку! гаряче
реагуе жiнка.- "Книжкова хви-
линка", а не "це все!" I закінчувати
день було б добре тим самим урив-
ком у записі. Таке літературно-ху-
дожне обрамлення дня. I кожного
разу - новий уривок. I так день
у день. Книжки і давні, і найновіші... Маленький уривок - і незмінна
фраза: "Нехай у вашому дні буде хоч дві сторiнки доброї книжки!"
А як це сприйматимуть глядачi? - чоловік ніби сам із собою ра-
дився, розмірковував уголос.- Особливо наші глядачі? він зробив на
голос на слові наші.
Якщо зважатимемо на нашу аудиторію, доведеться читати лише
Шевченка.
- Шевченка теж непогано було б читати! Думаеш, його так уже зна-
ють, як про те говорять?
Гадаеш, я про це не подумала, жiнка розчервонiлась.- у мене
вже е закладки в Кобзарі....
Кароліна стояла, тримаючи книжку в руках, розуміючи, що опинила
ся там, де треба, і то вчасно.
несподівано запитала в неï жінка.
А ось ви книжки читаете?
Мало, - вiдповiла дiвчина.
Чоловiки дивились із цікавістю, жінка по-вчительськи.
Ви не малюетесь? - спитала вона.
Та для чого їй малюватися? озвався Брюс Вiллiс.- Вона тим
i цiкава, що не така, як усі.
Наступного ранку перед ефіром Кароліна прочитала уривок двічі,
щоб не помилятися з наголосами. Її одягнули в класичну чорну сук-
ню, яку надав якийсь там бутик, пишне волосся виклали вузлом на
потилиці.
На моніторі у зворотному порядку замиготіли цифри: 10, 9, 8, 7...
" Увага!" - пiднiс руку оператор - і м'яко махнув нею в повітрі: "Давай!"
Кароліна мовчки всміхнулась у камеру, зняла з полиці книжку, роз-
горнула там, де була закладка. І почала читати.
Ніхто не боявся, що Кароліна в прямому ефiрi зіб'ється, чи розгу-
биться, чи станеться щось iнше, несподіване. Дівчина трималася перед
камерою з таким умінням, яке не завжди виробляється й роками праці.
Для неï ця впевненість була природною. Вона нічого не чула про уроки​
Предмет: Физика, автор: Elvin1548