твір есе, "Роздуми про єдність людини і рідної землі" Багряний, Маланюк, Довженко
Ответы
Ответ:
Объяснение:
Збільшити або зменшити шрифт тексту : Кажуть, що слова «Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами» вибиті на надгробку Івана Багряного. Несхитною вірою в незнищенність життя, любов’ю до України були наповнені всі твори письменника.Кожен твір Івана Багряного — це гімн Україні; бажання бачити її вільною від усяких зайд, а народ щасливим домінує в творчості митця.Україна для поета «земля титанів — «нетитанів», земля веселих кобзарів». Вона мала багато співців, але ніколи не мала і не потребувала своїх царів; вона не мала свого імені в світі, її доля була їй мачухою, але народжуються і виростають її діти, і пливе рона із давно забутої пори в майбутнє, щоб розпочати «все з початку».
Багато горя і нещасть пережила Україна. «Над пережитим, мов печатки, стоять хрести, лиснять могили…», які є пам’ятниками минулих битв і слави.
На погляд Маланюка, у психіці українців помітні сліди залишили готи, візантійці, а потім варяги, які зміцнювали у нас мілітарні, бойові елементи, «прищепили почуття меча і держави». Третій розділ у збірці «Земля і залізо» називається «Варяги», в якому поет знову висвітлює свою теорію про вплив варягів на український народ. На відміну від історика М.Грушевського, Маланюк дотримувався так званої «норманської теорії», не вважаючи її принизливою для України.. Знову-таки варяги як народ-завойовник не спромігся закласти в основу функціонування держави конституційно-правового чинника. У роздробленні й міжусобних війнах князів Маланюк бачив причину занепаду Київської Русі як держави, а не від монголо-татарської навали
Як палко треба любити Україну, яким чесним та мужнім бути, щоб написати «Україну в огні»! У своєму «Щоденнику» за 26 листопада 1943 року Довженко зробив такий запис: «Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» — це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо». Через те, що весь твір з першого до останнього рядка пронизаний правдою, його замовчували так довго. Для Довженка суттєвою була тільки правда і більш нічого, крім правди. Для нього Україна — це українці. Тому в центрі твору — трагічна доля Лавріна Запорожця, простого селянина-хлібороба, що уособлює собою долю всього українського народу. Найтрагічнішою сторінкою історії України є доля жінки на війні. Тут Тетяна Запорожець — берегиня роду. З особливою привабливістю змальовано образ Олесі, а образ Христі — особливий. Саме він, на думку автора, є найтрагічнішим, бо це — сама Україна, яку кинуто під ноги виродкам-фашистам. Доля жінки в окупації, жінки-полонянки. Його героїні не стають на шлях активної боротьби, але людську гідність не втрачають у тій страшній веремії, початку війни. Устами Лавріна Запорожця Довженко закликав, «якщо й судити людей, то по закону народного лиха». А це значить, що слід бути гуманістом, ненавидіти будь-яке насильство. Кіноповість «Україна в огні» була одним з перших творів, в якому на тлі смертельного двобою з фашизмом принципово ставились проблеми гуманізації суспільства й особистості, заперечення війни, вперше заперечувалися постулати сталінізму.
І коли сьогодні говорять про те, що треба встановити пам’ятник Сталіну в Севастополі, то в пригоді стають для молодого покоління такі творі, як «Україна в огні» Довженка — хай уважно вчитуються у ці безсмертні рядки.