Предмет: Физика, автор: Loxyngra

який тиск чинять спортсмени на поверхню землі під час виконання акробатичного номера (див.фото)?уважайте що маса кожного кожного спорцмена 81 кг.Площа стискання однієї роки з грунтом становить 150 см2


Loxyngra: Прошу допоможіть

Ответы

Автор ответа: pavelpirkovsiy
3

Ответ:

Тиск, який чинять спортсмени на поверхню землі під час виконання акробатичного номера можна обчислити за допомогою формули:

Тиск = сила / площа

Маса одного спортсмена 81 кг. Загальна маса двох спортсменів 162 кг (2 x 81 кг).

Оскільки земля є твердим тілом, то для розрахунку тиску використовують площу стискання однієї ноги з грунтом. Приблизна площа стискання однієї ноги з грунтом становить 150 см².

Таким чином, тиск, який чинять два спортсмени на поверхню землі під час виконання акробатичного номера буде:

Тиск = (маса x прискорення вільного падіння) / площа

Тиск = (162 кг x 9,8 м/с²) / (150 см² / 10000)

Тиск = 16 632 Па

Отже, два спортсмени, які виконують акробатичний номер, чинять тиск близько 16 632 Па на поверхню землі.

Объяснение:

Если помог то поставь лучший ответ пж) на корону нажми под ответом

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: nikita8123
План тексту и пересказ
269. Прочитайте. Чи можна сказати, що порушене в тексті питання має
дискусійний характер? Свою відповідь обґрунтуйте.
Чому нам потрібна поезія
Часто доводиться чути: «Навіщо оті вірші? Кому здалася ваша поезія?
Будь-яку думку чудово можна висловити прозою. І простіше, і зрозуміліше. Н іж витрачати на оті поезії час, кращ е в комп’ютерну гру пограти!
І ш видкість реакції потренуєш, і задоволення отримаєш!»
Та невже авторові цих слів не доводилося переживати від поетичних
рядків потрясіння? Невже він ніколи не брав на самоті збірочку віршів і
вдумливо не прочитав дві-три поезії? Невже отримане від їх читання задоволення можна порівняти з хай і цікавою, але такою бездушною грою?
Поезія — звучання душі, адже душа не буває німою! Поезія пробуджує смуток і радість, заспокоює або викликає біль. Вплив поезії на людину неможливо передати словами. Вона — віддзеркалення розмаїтого
духовного світу.
Знаєте давньогрецьку легенду про гору Парнас? На ній щовесни водили танки сестри Аполлона. Це — музи, прекрасні юні богині. Кожна з них була покровителькою котрогось виду мистецтва. Музи співали,
Аполлон же перебирав струни своєї золотої кіфари.
Звичайно, кожен чув вислів «зійти на Парнас». Це означає — дорівнятися талантом до муз та Аполлона.
Якось музи співали так гарно, що вся природа застигла від зачарування, а гора Гелікон почала ш видко рости й доросла до неба. Тоді олімпійські боги наказали крилатому коневі Пегасу повернути гору на місце.
Кінь ударив копитом й утоптав гору в землю. На місці удару забило джерело. Його чудодійна вода надавала поетам натхнення й наснаги.
Може, комусь із вас відомий смак води цього джерела? Може, хтось
пробує віршувати? Це чудово. Проте не забувайте, що навчатися римувати — ще не значить стати поетом. Тому не поспішайте кожен створений
вами рядок читати товаришам або надсилати до редакції. Поети пишуть
не заради слави, а для душі!