Срочно задание по укр лит 10 класс
помогите пожалуйста
Визначте особливості мови повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».
Ответы
Ответ:
Объяснение: Мова повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» має декілька особливостей, які варто відзначити:
Архаїзми: Автор активно використовує застарілі слова та вирази, які відображають атмосферу минулого часу. Такі слова, як «ланцюг», «батьківщина», «благовіст», «велетні», з'являються в тексті досить часто.
Регіональні діалектизми: Автор також використовує діалектизми, що властиві південному заходу України, де відбувається дія повісті. Це включає такі слова, як «добре», «ясно», «куць», «товк», «шкрябати», «зібирати» та інші.
Книжна мова: Незважаючи на те, що мова повісті містить архаїзми та регіональні діалектизми, загалом мова повісті є вишуканою та близькою до літературної мови. Автор користується складними реченнями, вживає книжні слова та вирази.
Образність та символізм: М. Коцюбинський вміло використовує образність та символізм, щоб передати глибинний зміст твору. Так, він описує природу, зображує пори року, а також використовує символічний образ калини, що в Україні має особливе значення.
Емоційна насиченість: Повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» вражає своєю емоційною насиченістю. Автор вдало передає почуття героїв, їхні стани душі, настрої. Він використовує різноманітні прийоми, такі як порівняння
Відповідь:
"Тіні забутих предків" - це єдиний твір Михайла Коцюбинського у якому використано риси гуцульського говору.
Для написання цієї повісті автор вивчав фольклорно-етнографічні матеріали, їздив в карпатські села, спостерігав життя гуцулів. Щоб відобразити риси гуцульського говору у творі, надати повісті мовного колориту, для індивудуалізації мови персонажів М.Коцюбинський вживає багато діалектів, використовує лексичні, фразеологічні, фонетичні та морфологічні особливості гуцульської говірки.
М.Коцюбинський вживає також багато слів, які відомі лише в гуцульському побуті. Це назви деяких будівель, страв, продуктів харчування, посуду, одягу, взуття, музичних інструментів, тварин і рослин, демонологічні назви та інші. Наприклад, "притула", "стая", "бербениця", "барильця", будз", "жентиця", "флояра", "чугайстир" тощо. Слід відмітити те, що широко використовуючи лексику гуцульського краю, М.Коцюбинський інколи вміщає в дужках пояснення слова. Наприклад: «Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім...». Або: «Одного разу він покинув свої корови і подряпавсь на самий грунь (верх)», «Витягалось найкраще лудіння (одежа)...».
Щоб відобразити говірку, використовує характерний звук "ч' ", наприклад "нічьо", "чьому"; або "ц" замість "ч", наприклад "ци ти вийдеш". Автор також використав характерні для гуцульської говірки усічні кличні форми імен, наприклад, "Іва", "Мико".
Слід відмітити, що використання такої дивної мови у повісті, не заважає сприйняттю твору в цілому, а лише збагачує його, придає національного колориту, примушує зрозуміти не тільки буквальне значення слова, але й цілий образ. Адже краще сказати «царинка» замість «сінокіс», «дроб'єта» замість «вівці». Все це дозволяє читачеві побачити картину очима гуцулів, які живуть у цих горах та мають власний погляд на світ і на природу.
Пояснення: