Предмет: Литература, автор: Braistar1337

написати порівняльну характеристику Гобсека і Дервіля. У даній характеристиці необхідно дати відповіді на питання: яким чином пов"язані між собою образи лихваря і Дервіля? Чи однаковими є життєві позиції героїв? У чому суперечливість образу Гобсека? У чому коріння філософії Гобсека і які її наслідки? Чи відчував себе щасливим Гобсек? У чому ви вбачаєте абсурдність життя Гобсека?​

Ответы

Автор ответа: rozovicsergej
1

Ответ:

Написаний "Гобсек" був у 1830 році. Гобсек - це образ, що представляє собою не тільки одну людини, а своєрідну масу. Цей чоловік пережив багато чого, але і нажив чимало. Основною його рисою була скупість, за що його не раз називали «людина-вексель». Він обслуговував не простих людей, давав у борг, а сам наживався на всіх. Я цілком згоден з тією характеристикоя, яку дає йому Дервіль.

Як на мене, Гобсек - позитивний герой. На прикладі цитат з книги я постараюся довести, що це непересічна і багато в чому позитивна особистість.

У книзі він постає перед читачем холоднокровним лихварем. Але поступово стає зрозумілим, що він пережив багато труднощів, а відмінне володіння пістолетом і шпагою говорять про його колишні пригоди і можливе ремесло корсара. Життя настільки загартувало його, що він став знавцем людської душі. Він побачив стільки зради, що не довіряє нікому. Він відмінний психолог. По одному тільки векселю зумів передбачити подальшу долю графині і її коханця Максима де Трай. І він не помилився.

Клієнти Гобсека в основному заміжні багаті аристократки, які потрапили в скрутне фінансове становище через своїх марнотратних коханців. Гобсеку не подобаються жінки, які зраджують своїм чоловікам і витрачають їх багатство на своїх коханців. Ось як він поводиться в їх будинку: "Я люблю бруднити брудними черевиками килими у багатих людей - не з дрібного самолюбства, а щоб дати відчути пазуристу лапу Невідворотності".

Звідки така холодність і байдужість? Одного разу він пощадив одну жінку, свою боржницю. «А вона так здорово мене общипала! Заслужено мені - навіщо я їй довірився?".

Звідки така пристрасть до золота? "А хіба влада і насолоди не являють собою сутності вашого нового суспільного ладу. Золото-ось духовна суть усього теперішнього суспільства". Якщо вдуматися, то суспільство в цьому відношенні з часів Бальзака не дуже змінилося.

Який він як людина? Він справжній друг. Коли його протеже Дервіль попросив у нього грошей для свого бізнесу, Гобсек міг би дати їх просто так. Але він дав їх під відсотки, щоправда, з урахуванням того, щоб його підопічний був здатний їх повертати. Коли Дервіль після оплати боргу запитав причину цього, ось якими золотими словами відповів Гобсек: "Сину мій, я визволив тебе від вдячності, я дав тобі право вважати, що ти мені нічим не зобов'язаний. І тому ми з тобою найкращі в світі друзі". Не можна не визнати в Гобсеку непересічну особистість.

А ось як сам Дервіль, людина порядна, оцінював свого друга: "У ньому живуть дві істоти: скнара і філософ, підла істота й піднесене. Якщо я помру, залишивши малолітніх дітей, він буде їх опікуном".

Ось який він, цей Гобсек. Він гідний співчуття. Жага наживи, прагнення до накопичення свідчать про довге життя в нужді. Життя довело його до того, що єдиною його метою стало прагнення до того, щоб сказати: "... Краще вже самому давити, ніж дозволяти, щоб інші тебе тиснули". Це суспільство його так понівечило. В особі Гобсека Бальзак, на мою думку, виносить вирок сучасному йому суспільству.

Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: vfrcckioopp
(1) Петя решил наскоро выкупаться. (2) Но едва мальчик, разбежавшись, бултыхнулся в море и поплыл на боку, расталкивая прохладную воду коричневым атласным плечиком, как тотчас забыл все на свете.

(3 )Сперва, переплыв прибрежную глубину, Петя добрался до первой мели. (4) Он взошел на неё и стал прогуливаться по колено в воде, разглядывая сквозь прозрачную толщу отчетливую чешую песчаного дна. (5)На первый взгляд могло показаться, что дно необитаемо. (6)Но стоило только хорошенько присмотреться, как в морщинах песка обнаруживалась жизнь. (7) Там передвигались, то появляясь, то зарываясь в песок, крошечные кувшинчики рака-отшельника. (8)Петя достал со дна один такой кувшинчик и ловко выдернул из него ракообразное - даже были крошечные клешни! - тельце моллюска.

(9)Потом мальчик заметил в воде медузу и погнался за ней. (10)Медуза висела прозрачным абажуром с кистью таких же прозрачных щупалец. (11)Казалось, что она висит неподвижно. (12)Но это только казалось. (13)Тонкие закраины ее толстого купола дышали и волновались синей желатиновой каймой, подобно краям парашюта. (14)Щупальца шевелились. (15) Она косо уходила вглубь, как бы чувствуя приближающуюся опасность. (16)Но Петя настиг ее. (17)Осторожно - чтобы не прикоснуться к ядовитой кайме, обжигающей, как крапива, - мальчик обеими руками схватил медузу за купол и вытащил увесистое, но непрочное ее тело из воды, с силой зашвырнул животное на берег. (18)Роняя на лету оторвавшиеся щупальца, медуза шлепнулась на мокрый песок. (19)Солнце тотчас зажглось в её слизи серебряной звездой.

(20)Петя испустил вопль восторга и, ринувшись с мели в глубину, занялся своим любимым делом - стал нырять с открытыми глазами. (21) Какое это было упоение! (22) На глубине перед изумленно раскрытыми глазами мальчика возник дивный мир подводного царства. (23)Сквозь толщу воды, увеличенные, как в лупу, были явственно видны разноцветные камешки гравия. (24)Они покрывали дно, как булыжная мостовая. (25)Стебли подводных растений составляли сказочный лес, пронизанный сверху мутно-зелеными лучами солнца, бледного, как месяц.

(26) Среди корней, рогами расставив страшные клешни, проворно пробирался боком большой старый краб. (27)Он нес на своих паучьих ногах дутую коробочку спины, покрытую известковыми бородавками моллюсков. (28)Петя ничуть его не испугался. (29)Он хорошо знал, как надо обращаться с крабами. (30)Их надо смело хватать двумя пальцами сверху за спину. (31)Тогда краб никак не сможет ущипнуть. (32)Впрочем, краб не заинтересовал мальчика. (33)Пусть себе ползет, не велика редкость. (34)Гораздо интереснее казались морские коньки. (35)Как раз небольшая их стайка появилась среди водорослей. (36) С точеными мордочками и грудками - ни дать ни взять шахматный конь, но только с хвостиком, закрученным вперед, - они плыли стоймя, прямо на Петю, сверкая перепончатыми плавниками крошечных подводных драконов.

(37)Как видно, они совсем не предполагали, что могут в такой ранний час наткнуться на охотника.

(38)Сердце мальчика забилось от радости. (39)У него в коллекции был всего один морской конек, и то какой-то сморщенный, трухлявый. (40)А эти были крупные, красивые, один в одного. (41)Было бы безумием пропустить такой исключительный случай. (42)Петя вынырнул на поверхность, чтобы набрать побольше воздуха и поскорее начать охоту. (43)Но вдруг он увидел на обрыве отца. (44)Отец размахивал соломенной шляпой и что-то кричал. (45)Петя быстро надел костюм прямо на мокрое тело и стал взбираться наверх.

(По В.Катаеву)

ЗАДАНИЯ ПО ТЕКСТУ:

1. Озаглавьте текст.

2. Определите тип речи текста.

3. Передайте содержание текста при помощи 3-5 предложений.

4. Как вы понимаете значение слова «мель» в предложении №3?

5. Найдите эпитеты в предложении № 36.

6. Замените слово «атласным» (предложение №2) стилистически нейтральным синонимом.

7. Укажите, какую метафору использует автор текста в предложении №7, изображая рака-отшельника.

8. В предложениях № 9-19 найдите и укажите пример использования сравнения.

9. При помощи каких слов автор текста передает восторг Пети? Запишите эти слова.

10. Сформулируйте основную мысль текста.