Літературна творчість Сташука Василя Федоровича
Ответы
Відповідь:
Автор понад 30-ти книжок: поезія, проза, сатира, художня публіцистика, документалістика.
Серед них поетичні: «Глиця» (1994), «Мефістофель у Чорнобилі» (1994), «Вересневі стодоли» (1998), «Освідчення» (1999), «Неприкаяність» (2000), «Гарячий вітер» (2003), «Вибране» (2004), «Хіба я знав, що так любити можна» (2006; 2008, вид. 2-ге, доповн.), «Тітко Насте, Вашими устами я до всього світу говорю» (2007), «Нурт» (2007), «Голос спаленої трави» (2008), «Сонячною крапелькою крові» (2009), «На берегах моєї долі» (2011), «У Надсонову ніч» (2011), «Живу на долонях у матері» (2013), «Неминучість» (2014), «У стигмах болю» (2015), «Щось загнилось у нашім королівстві» (2016), «За колом — коло» (2019); прозові: трилогія «Останній лелека» (1996), «Западня для Івана Денисовича» (2012), «Петля для коханої з оптимістичним зашморгом» (2015), «Тече вода каламутна, або На босу ногу чоботи не жмуть» (2020); сатирична: «Глупаковичі як дзеркало» (2014); публіцистично-документальні: «Те, що минуло не минає» (2014), «Любов і гріх Великих Кліщів» (2014), «Жорно» (2017).[2]
З рецензіями на художні твори виступав у газетах «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «Українська літературна газета» «Молодь України», «Житомирщина».