Не/скоре(н,НН)ИЙ
Василь Стус летюча зірка україн(ськ.ск)ої літератури. Її не бачили коли (1,1) засліпл(не)ний сезо(н,нн)ими небосхил був захмар(не)ний ліхтарями...Перед ті(н,нн)ю муч(не)ника світ см(ие)рніє. Тінь дал(и,е)нiе зна(ьо,ë,Ñо)м риси ро(с,з)пливаються і на мі(сц, сьц)і їх (с,3)гущую(ця,ться) образи вс(и,е)ленського стражда(н,НН)я що нас (пе,Є)днає на гіркій землі. Україна мовчала про смерть м(не)тця і тільки мале коло замуче(н.нн)ого поета зб(це)ралося (у,в) його (К,к)нївській хаті біля свічки перед розп(ь/)я(г,гт)ям. І сюди поверталася його душа вибід(не) на стражда(н,нн)ями як білий птах. Один (Г,г)осподь знає як дорого заплатив Стус за стійкість не зрадливу любов до (6,Б)батьків(шч,щ)ини. То був чоловік який говорив і писав за будь яких обставин ясно як перед (б,Б)огом і друзів платив за це жи(т, тт)ям. Василь Стус людина рі(т.д)кі(сн,стн)ої моральної об дарова(Hн,н)остi голос сумлі(н,нн)я (в,у) світі ро(с,3)хитаних і розмитих понять честі правди порядності. Він збері(х,г) свiй стиль до кінця це було основою його трагедії. Ніс дарова(н,нн)у йому іскру Божу з гідністю і лищарською одвагою не згинаючись і не обминаюч(i,и). На такій дорозі поети гинуть. Активация
Ответы
Ответ:
Нескорений Василь Стус летюча зірка української літератури. Її не бачили коли засліплений сезонними небосхил був захмарений ліхтарями...Перед тінню мученика світ смирніє. Тінь дальніє знаком риси розпливаються образи вселенського страждання що нас поєднає на гіркій землі. Україна мовчала про смерть митця і тільки мале коло замученого поета збиралося у його Князівській хаті біля свічки перед розп'яттям. І сюди поверталася його душа вибіднена стражданнями як білий птах. Один Господь знає як дорого заплатив Стус за стійкість не зрадливу любов до Батьківщини. То був чоловік який говорив і писав за будь яких обставин ясно як перед Богом і друзів платив за це життям. Василь Стус людина рідкісної моральної обдарованості голос сумління в світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності. Він зберіг свій стиль до кінця це було основою його трагедії. Ніс даровану йому іскру Божу з гідністю і лицарською одвагою не згинаючись і не обминаючи. На такій дорозі поети гинуть.