Question

Твір про українську мову, терміновоооо

Answer 1

Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання століть, мова – це ще й музика, мелодика, фарби буття, сучасна художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу. Мова не є лише знаряддям передавання думки іншим і засобом людського існування, це те, що живе в наших серцях. Саме мова формує свідомість,культуру, історію нашого народу. Для кожної людини її мова – найкраща і найрідніша,вона неоціненний скарб народу, найголовніший літопис його життя.Новонароджена дитина світ пізнає через мову, яка приходить з першим подихом, з молоком матері і ми обов’язково повинні шанобливо ставитись до неї. Вона має стати нам рідною, як батько і мати, як земля, на якій живемо, зростаємо,адже саме українська мова протягом нашого життя творить з нас справжніх громадянів України.

По- перше,мова — це творча сила в розвитку думки, в розвитку духового життя людини взагалі. «Без слова, — каже німецький учений Г. Ґіптерт, — не було б ніякого ясного поняття, без поняття не було б думання, без мови не було б вищого духового життя».Без мови людина не могла б перейти від нижчого ступня розвитку на вищий.У мові можна побачити діяльність, рух і поступ,адже слово формує і проявляє думку, що воно є необхідною передумовою дальшого розвитку людського думання.
 Творча сила мови проявляється саме в тім, що акт говоріння не є простим передаванням уже готової думки, а лише викликає, збуджує аналогічний рух в думках слухаючої людини. Як полум'я свічки не передається іншим свічкам, а лише викликає їх індивідуальне горіння, так і думка не переноситься від одної людини до другої, а лише викликає аналогічну працю в думках того, хто слухає. Таким чином, з допомогою мови відбувається творчий процес думання.
 
По-друге,кожна людина має свою внутрішню мову, якою вона оформляє свої творчі думки, щоб потім при нагоді їх вилити назовні — в усній або писаній формі. Творчий акт розумової діяльності відбувається в кожну хвилину, як тільки людина своєю волею скеровує в якийсь бік свою думку. Мова — не тільки, те що ми чуємо, а й те, що ми думаємо. Ми знаємо, як часто на самоті людина через свою внутрішню мову приходить до великих творчих зусиль, творчого натхнення. Як бачимо, мова існує не лише для спілкування з іншими, але насамперед для кожної людини, для її індивідуального творчого життя.
 
По-третє, мова об'єднує людей в розумовій діяльності в більшу чи меншу родину-націю. Звідси значення мови, як сили цілої нації, бо вона не тільки зближує людей на ґрунті порозуміння, але й разом з тим служить основним засобом творчого розвитку цілої нації. Через те мова і є основна ознака нації. Без мови нація не була б нацією , бо кожна нація характеризується змаганням до свого найвищого національного ідеалу. Подібно до того, як людина без мови не могла б бути людиною, так і нація без своєї національної мови не могла б бути нацією. Люди, які недооцінюють значення мови, запевняють, що не мова тільки вирішує справу нації, а так і чинники, як: культура, природні особливості людей релігія тощо. Це так! Що це є необхідні складники нації, цього ніхто не заперечує, але ці люди забувають, недооцінюють того факту, що всі названі й неназвані складники є, власне, витвір основної творчої сили нації, якою є мова. Нація без мови — це тіло без душі. «Між душею народу і мовою повна ідентичність, бо їх одну без одної не можна мислити» — каже Гумбольт.Мову можна вважати основним нервом життя нації. «Кожне мовне обмеження - це замах на основний нерв життя цілої нації. Щиро воліли б ми, щоб кожний глибоко замислився над цими думками, тоді б він переконався, якої великої помилки допускають люди, що недооцінюють значення мови в житті нації.
 

Мова вважається основним показником національності. Кожна національна мова має свої особливості, свій національний дух, як кажуть учені, своє мовне чуття. Тому й ніколи не буває абсолютної тотожності між мовами, як не має й не може бути такої тотожності між націями.Людина, що розмовляє різними мовами,переходячи від одної мови до другої, міняє разом з тим характер і напрям течії своєї думки.Згадаємо провінціалізм,за яким Наша мова — це наше національне почуття, наша національна свідомість. Чи можемо ми після цього заперечувати значення національної мови? Чи можна говорити «мені все одно, якою мовою я буду творити національну культуру, аби я був національно свідомий», коли сама національна свідомість визначається мовою?Ось на цю сторону питання ми й звертаємо увагу нашого українського громадянства. Годі гратися в жмурки, а треба прямо й відверто дивитися дійсності в вічі. Треба нарешті скинути з себе полуду віковічного гніту й рабської байдужості до рідної національної мови і усвідомити її значення в житті і розвитку нації. Коли мова йде про творення національної культури, не може бути «все одно», бо не все одно — творити українську культуру українською мовою чи французькою.