які загальнолюдські моральні цінності утверджує антична література?(міні твір) даю 40 балів!!
Ответы
Ответ:
Антична література (від лат. antiquus — «стародавній,древній») — література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях). Її письмові пам'ятки, створені на діалектах грецької мови і латинською мовою, належать до 1 тисячоліття до н.е. і початку 1 тисячоліття н. е. Антична література складається з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Історично грецька література передувала римській. Антична література - це не притрушені музейним пилом фоліанти, які людство зберігає задля демонстрації своєї пошани до старожитностей. Вона жива й нині, і це зовсім не красива фраза. Саме щодо античної спадщини найповнішою мірою справджуються слова М. Гоголя про те, що "в літературнім світі смерті немає, і небіжники так само, як і живі, втручаються у справи живих."
Объяснение:
В античній літературі сформувалися основні жанри європейської літератури в їхніх архаїчних формах і основи науки про літературу. Естетична наука античності визначила три основні літературні роди: епос, лірику і драму (Арістотель), ця класифікація зберігає своє базове значення донині.
Популярності античної літератури сприяло те, що давньогрецька та латинська мови були мовами міжнаціонального спілкування. Тож художні тексти, створені цими мовами, могли сприймати різні народи Європи, Африки й Азії. Спочатку Еллада поширила свою говірку на значні території власних колоній, у т. ч. й на теперішні українські землі в Північному Причорномор'ї. Руїни прадавніх еллінських місЮльвії чи Херсонеса можна нині побачити не лише під час екскурсій по Причорномор'ю, а й на українських гривнях. Існують незаперечні докази того, що жителі Ольвії (нині — Очаківський р-н Миколаївської обл.) знали текст поем Гомера. А потім військо Александра Македонського поширило грецьку мову та культуру від Африки до Індії (т. зв. еллінізація). Згодом Рим підкорив величезні території від Африки до вже згаданої Ольвії і від Британських островів до Палестини. Звісно, усі народи Римської імперії послуговувалися латиною. А
потім, від 476 до 1453 р. (рік падіння Константинополя) у величезній Візантійській імперії, сусідці Київської Русі, панувала грецька мова. Та й тепер ми використовуємо два алфавіти: кирилицю (від греків Кирила і Мефодія) і латину, якою, наприклад, виписують лікарські рецепти. Існує багато латиномовних афоризмів: «nota bеnе» («занотуй добре»); «Veni, vidi, vici» («Прийшов, побачив, переміг» — вислів Цезаря) та ін.
Карл Великий Каролінг (той самий, що став прообразом Карла із "Пісні про Роланда") організував у Ахені т. зв. Академію, де вивчалися античні літературні твори, а деякі члени цієї "Академії" обрали собі за псевдоніми імена античних письменників. Так, Алкуїн став "Флак-ком" (тобто Горацієм, від повного імені римського поета - "Квінт-Горацій Ф л а к к"), Ангільберт - "Гомером". Згодом цей період західноєвропейської історії отримав назву "каролінгского відродження".
Довершена лірика "співців кохання ", провансальских трубадурів (Джауфре Рюделя та ін.) сформувалася під сильним впливом творчості римлянина Овідія, якого вони вважали своїм кумиром.
Завдяки античній культурі і літературі в ХІV ст. почалася нова культурна епоха в Західній Європі - доба Відродження. Це було відродження інтересу до античності і первісного християнства. Сама назва означає "відродження античності". Виходячи з античного захоплення людиною, її красою, її здібностями, з християнського людинолюбства і віри і здатність до безмежного духовного збагачення і вдосконалення, гуманісти доби Відродження створили новий світогляд, який пролягає і утверджує людину як найдосконаліший, витвір Господа і природи, утверджує право людини на земне щастя і радощі, право досліджувати світ, розкривати його таємниці, право на вільну думку і пошук. Під впливом античної літератури в Європі виникають нові національні літератури, що користуються уже не тільки латинською, а й живими національними мовами. Ці літератури запозичують з античної літератури та історії сюжети для своїх творів, поетичні образи, багатство поетичних фігур і тропів. Наприклад, Вільям Шекспір написав на сюжети античної історії міфології та літератури поеми "Лукреція" та "Венера і Адоніс", драми "Антоній і Клеопатра", "Коріолон". В інших творах Шекспіра часто зустрічаємо античні імена персонажів, образи з міфології та історії. Антична література покликала до життя такі художні напрями, як класицизм та просвітницький класицизм, для представників, яких антична література була взірцевою класикою, станом прекрасного. Французькі драматурги Корнель Мольєр переробляли твори Еврипіда і Пловта, використовували міфологічні сюжети, античні образи. Орієнтуючись на поетику Аристотеля і Горація, Нікола Буало виклав основні естетичні принципи і закони класицизму у віршованому трактаті "Мистецтво поетичне", який мав велике значення для розвитку європейських літератур.