Question

Коли й чому дорійцям вдалося підкорити Ахейську Грецію?​

Answer 1

Объяснение:

Дорі́йське вто́ргнення — умовна загальна назва міграцій грецьких племен (приблизно XII ст. до н. е.), які поклали край або співпали у часі із загибеллю мікенської цивілізації. Термін «дорійське вторгнення» або «дорійська навала» є суто науковим і використовується в літературі лише з XIX ст. В давнину історики і письменники говорили лише про «повернення Гераклідів», тобто легендарних нащадків Геракла, які привели з собою до Центральної і Південної Греції племена дорійців. При цьому Геродот стверджував, що ім'я дорійців прибульці отримали вже після свого розслення на Пелопоннесі і південних островах Егейського моря[1].

Дорійське вторгнення пов'язують із більш широким рухом народів моря, який охопив усе Середземномор'я. Археологічними свідченнями дорійського вторгнення деякі дослідники вважають появу в Греції протогеометричної кераміки[2].

1. Як було відкрито Трою та Мікени?

Давні греки із покоління в покоління передавали усні перекази про війну ахейців та троянців. Ці перекази лягли в основу поеми «Іліада», автором якої вважають Гомера. У цій поемі досить детально описано місцезнаходження міста Трої. Проте історики тривалий час були переконані, що поеми Гомера – це вигадка поета, і є лише літературними творами. Тому для науковців ХІХ ст. Троя була недосяжною. Лише німецький дослідник Генріх Шліман почав шукати Трою, спираючись на текст «Іліади». Він вважав «Іліаду» не тільки літературним твором, а й історичним джерелом. Після довгих пошуків дослідник натрапив на місцевість поблизу пагорба Гіссарлик, яка була дуже схожою на ту, що змальована в «Іліаді». Незабаром було знайдено залишки стародавнього міста.

У наступні роки Шліман вів розкопки на півдні Балканського півострова – у Мікенах та Тіринфі. Відкриття та знахідки Шлімана підтвердили, що в основу поем Гомера були покладені реальні історичні події.

2. Що відомо про Ахейську (Мікенську) цивілізацію та її розвиток?

Працюємо в парі! Чому Ахейську цивілізацію називають палацовою? Чим палаци ахейських царів відрізнялися від критських палаців? Що подібного?

Вивчаючи давньогрецькі міфи та стародавні предмети, знайдені під час археологічних розкопок, учені припускають, що царі Криту підкорили населення сусідніх островів та материкової Греції. З підвладних народів критяни збирали данину, зокрема і людей. (Пригадайте, який давньогрецький міф про це свідчить.) Водночас вони ознайомили ці народи зі своїми досягненнями. У той час на Пелопоннесі жили греки, які називалися ахейцями. Вони запозичили на Криті водопровід, фресковий живопис, види озброєння, деякі релігійні вірування тощо. Завдяки цьому катастрофа на Криті не привела до повного знищення досягнень Мінойської цивілізації. Починаючи з ХVІ ст. до н. е., на півдні Балканського півострова формується нова цивілізація – Ахейська[2]. Часто цю цивілізацію ще називають Мікенською, за назвою міста Мікени.

Ахейці жили в невеликих державах, правили в яких царі. Ці держави ніколи не об’єднувалися, проте вели спільно торгівлю, мали спільну мову та спосіб життя. Досить часто вони ворогували між собою. Центрами ахейських держав, як і на Криті, були палаци. Вони були побудовані в XV–ХІІІ ст. до н. е. за наказом правителів Мікен, Тіринфу, Пілосу, Фів, Афін, Іолку, Орхомен. Тому Ахейську цивілізацію також називають палацовою.

Палаци ахейських царів відрізнялися від критських палаців: усі вони були могутніми фортецями. Так, високі та міцні стіни палацу в Тіринфі були викладені з величезних блоків вапняку масою до 12 тонн. Греки, які жили пізніше, вважали, що ці кам’яні стіни спорудили одноокі велетні-циклопи.

3. Яким було життя в палацах ахейських правителів?

Обговоріть у класі! Поміркуйте, чому ахейські палаци захищали міцні мури, на відміну від критських.

Як і на Криті, палаци ахейських правителів були центрами суспільного життя. Там розміщувалися військові казарми, приміщення для чиновників, ремісничі майстерні, був водопровід. Серед ахейських майстрів були зброярі, ювеліри, гончарі, художники тощо. Припускають, що вироби ремісників та запаси продовольства зберігались у коморах палацу, згодом їх розподіляли між жителями чи вивозили на продаж. У центрі палацу – величезна зала з вогнищем посередині. Саме тут цар здійснював правосуддя, займався державними справами та приймав гостей.