Предмет: Английский язык, автор: vbsukgulaarntilnmy

переведите пж
Would you like to go for dinner, I know a nice place next to where we live.

Ответы

Автор ответа: allso71
0

Ответ:

Не хотите ли пойти поужинать, я знаю хорошее местечко рядом с тем местом, где мы живем.

Автор ответа: yasfvfkhzhtplcfsxz
0

Ответ:

Не хочешь пойти поужинать, я знаю хорошее место рядом, где мы живем.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: nakon2000
Завдання 1. Переписати текст, виконати письмовий синтаксичний аналіз складних безсполучникових речень.
Короткий день минає, настає ніч зимня, довга пилипівська ніч. Чого за ту піч не передумаєш? Які думки не перейдуть через голову, через серце? А Пріська ж то за всю ніч і на волосину не заснула: як лягла звечора, та цілу ніч тільки й чутно було її глибоке зітхання, її гірке схлипування. Христя теж довго не спала: вона боялася, як то було прошлу і позапрошлу ніч, матір розважати... Знав Грицько, коли їй віддячити... А жалості в його - ні капельки!.. Як їй тепер завірити матір, що вона не винувата? Відкрити їй усі таємні розмови з Федором? Яка ж дочка-дівка відкриє може, і таке, за що мати, дознавшись, і косу нам'яла б; а як не знає, то воно й байдуже... Як же його сказати їй, та ще тепер, коли серце материне і без того обливається кров'ю, коли, може, вона тільки й бачила, тільки й чула голос батьків, як виряджала у ярмарок? Журба та досада гніздилася в душі, ножем поверталась у серці; Христя мовчала, слухаючи безодрадісне материне зітхання; чула, коли сльози падали з її очей, коли вона їх утирала. Молода душа довго не здерже такої ваги, такого лиха: вона знемагає під тим важким гнітом. Не видержала й Христя; сон - не сон, а якась утома почала її розхитувати, закривала заплакані очі.
Предмет: Математика, автор: ritasalamaxina
Предмет: Українська мова, автор: nakon2000
Завдання 1. Записати текст під диктовку, звірити написане з надрукованим. Визначити в тексті складні синтаксичні конструкції, охарактеризувати їх.
На щиті вогненному, на щиті золотому Каїн підняв Авеля на вила і так держить його. Держить перед очима, не дає й зморгнути... А десь за ним хтось на роялі задумливо грає журну і бентежну сонату Бетховена. Місячну сонату. Хтось там теж дивиться на місяць. І грає... Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, як і давно-давно колись в дні золотого дитинства, своєю трагедією, своєю таємничістю нерозгаданою - таємничістю неоправданої, кричущої зради. "Навіщо?! Навіщо ж брат підняв брата на вила?!" - так завжди кричало серце дитяче, стискаючись в темряві нерухомої ночі, коли та емблема, розшифрована раз бабусею, висіла в вікні над сильветами сонного світу, прип'ята до чорної емалі неба, і сліпила зір. І тепер теж.