твір на одну з тем:
1. Мій лексичний арсенал.
2. Мова творить, мова і руйнує.
3. Лікувальні властивості мови.
Ответы
Відповідь: Лікувальні властивості мови.
Пояснення:
Лікувальні властивості української мови. Сто п’ядесят років людство шукало взаємозв’язок між словом і свідомістю. Точніше, воно намагалося зрозуміти, як це відбувається. Ученим випало довести, що кожне вимовлене нами слово дуже виразно впливає на наші ж гени.
Лікувальні властивості української мови. Сто п’ядесят років людство шукало взаємозв’язок між словом і свідомістю. Точніше, воно намагалося зрозуміти, як це відбувається. Ученим випало довести, що кожне вимовлене нами слово дуже виразно впливає на наші ж гени. Результатом дії слова через якийсь час стає не просто передання видозмінених генів нащадкам, але й зміна власного генетичного коду людини, який стосується темпів старіння і терміну життя!.. Виявляється, різні слова по-різному заряджені, причому так само, як і у фізиці, зарядів може бути тільки два: позитивний і негативний.
Можна прийти до висновку, що лихослів’я – це свого роду аутоімунна хвороба, яка ушкоджує наш генетичний апарат. Ліки проти шкідливого впливу лихослів’я на наше здоров’я прості й вимагають лише одного строгого припису – необхідно безжалісно викорчовувати з нашого повсякденного мовлення “міцне слівце”, яке “генетично” не властиве українській мові, і таким чином очистити інформаційні канали для сприйняття живильного рідного Слова.
Українська мова – це джерело сили і чистоти. Вона робить нас духовно сильними, тож ми не можемо легковажно ставитися до цього могутнього ресурсу і чудесного дару Божого. Спілкування мовою, спів українських пісень є найкращими методами звукотерапії, бо таким чином генеруються вібрації, які є цілющими для організму людини, всіх його органів і систем.
Якщо мова – це джерело, наповнене енергією, то наше джерело є незамуленим, чистим, бо вищі сили впродовж століть охороняли його. Парадоксально, але українська мова була захищена від клоаки псевдоукраїнського силовим енергетичним полем, щоб врешті стати тим джерелом, яке могло б відновити націю, яка потерпає від духовно-культурної спраги. Тож, безсумнівним є те, що розквіт української нації має припасти саме на ХХІ століття.
Розгляньмо такий приклад: спілкуючись українською мовою, ми автоматично дотримуємось “високого стилю”, коректності і принаймі формальної шанобливості. Якщо ж ми преходимо на російську, то ризикуємо непомітно опуститися якщо не до сленгу, то до стилю низького і “панібратського.”
І справа, напевно, полягає в тому, що у будь-якій рідній мові ми виділяємо такі функції: емотивну, етичну, експресіоністичну тощо. Антиемотивної функції не існує, тож ми, переходячи на чужу мову, стикаємось із відчуженням на духовно-енергетичному рівні. Цей лінгвоконфлікт і спричиняє неадекватну поведінку. Бо мова – частково є явищем психічним, тож наша психіка не здатна реагувати відповідно до генетично закладеної програми. Як відомо, здатність засвоїти мову – у наших генах.
Як відомо, мова не належить до матеріальних речей, а, як вже доведено науковцями в 2000 році, думка має електромагнітну природу, то і кожне слово, в яке закладено певну думку, певний зміст, наповнене цією енергією. Якщо ця енергія зустрічається з енергією іншого знаку (“заряду”), то це призводить до розладів обох систем. Як наслідок – людина втрачає здатність чітко, логічно висловлювати думки через нестачу необхідних слів за одиницю часу. І врешті ці паузи заповнюють слова паразити, мовні табу, ненормативна лексика (лихослів’я, яке можна порівняти із грипом у людини), різні звуконаслідування тощо.
І недаремно у когнітивній лінгвістиці ми розглядаємо мову як засіб пізнання внутрішнього світу людини, її культури. Якщо низький рівень володіння мовою призводить до низької культури, то низький культурний рівень потребує низького мовного стилю. Отже, ця система є взаємозалежною. Культура (себто внутрішній рівень культури індивіда) притягує й відповідну лексику, синтаксичні звороти тощо.
Коли ми розмовляємо рідною мовою, індукуючи і сприймаючи постійно енергетичні потоки однієї частоти, ми проходимо енерготерапію, бо мова – це енергія, яка гармонізує фізичний стан людини, стабілізує її психіку. Ось чому у емігрантів на певній стадії перебування за кордоном відчувається гостра необхідність у спілкуванні рідною мовою. Організм, перебуваючи на інші (“чужій”) частоті, виснажується; втрачається гармонія, а це призводить і до стресових ситуацій, які викликають як психічні, так і фізіологічні захворювання.
До цього хочеться лише додати: той, хто з українців віддає перевагу у спілкуванні українській мові, певною мірою захищає себе від зомбування та маніпуляцій на підсвідомому рівні. Мова – це духовна святиня нації, і відрив від свого коріння є неприпустимим. Мова створена Богом; кожен із нас має душу, ще дну небесну субстанцію – тож духовний розрив із рідною мовою неминуче призведе до духовного каліцтва, духовної руйнації.