СРОЧНО!!!!!!!!!!! Характеризуючи винаходи і технiчнi вiдкриття ХV - ХVІ ст., визначте до - яких наслідків вони призвели.
Ответы
Відповідь:
Пояснення:Мушкет
Мушкéт (італ. moschetto - маленька муха, мошка) — ручна вогнепальна зброя з ґнотовим замком. Калібр 20-23 мм, дальність стрільби до 250 м. В кін. 17 — поч. 18 ст. замінені кременевими рушницями. В англомовних країнах мушкетами називалися всі гладкоствольні рушниці.
Історія виникнення
Знамениті яничари в Османьскій імперії використовували мушкети, починаючи принаймні з XIV століття.Мушкети використовувалися в Китаї при династіях Мін и Цін, принаймні, починаючи з XIV століття.
У Європі мушкети з'явилися вперше в Іспанії на початку XVI століття.
Олівець
Оліве́ць — це інструмент для письма, пи́сна частина якого складається з глини із наповнювачем (у простих олівцях — графітом), а коробочка суцільна, дерев'яна.
Олівці поділяють на прості та на кольорові. Прості олівці — олівці, пи́сна частина яких сірого кольору і складається зі звичайного графіту.
Коли олівець починає товсто малювати, його підточують.
Історія і вдосконалення олівців
У сучасних грифелях використовуються полімери, які дозволяють досягти потрібного рівня міцності без втрати еластичності, даючи можливість виготовляти дуже тонкі грифелі для механічних олівців (до 0.3 мм).Сучасний же олівець винайшов талановитий французький вчений і винахідник Ніколя Жак Конте. Наприкінці XVIII століття англійський парламент увів найсуворішу заборону на вивіз дорогоцінного графіту з Камберленда. За порушення цієї заборони покарання було дуже суворим, аж до страти. Але, попри це, графіт продовжував потрапляти на територію континентальної Європи контрабандним шляхом, що призвело до різкого зростання його ціни. За завданням французького конвенту Конте розробив рецептуру змішування графіту з глиною і виробництва з цих матеріалів високоякісних стрижнів. За допомогою обробки високими температурами була досягнута висока міцність, однак ще важливішим був той факт, що зміна пропорції суміші давала можливість робити стрижні різної твердості, що й стало основою сучасної класифікації олівців за твердістю.
Шестигранну форму корпуса олівця запропонував наприкінці XIX століття граф Лотар фон Фаберкастл, помітивши, що олівці круглого перетину часто скочуються з похилих поверхонь.
Майже 2/3 матеріалу, який складає простий олівець, іде у відходи при його заточуванні. Це наштовхнуло американця Алонсо Таунсенда Кроса на створення в 1869 році металевого олівця. Графітний стрижень розміщувався в металевій трубці та міг за необхідності висуватися на відповідну довжину. Цей винахід вплинув на розвиток цілої групи товарів, що широко використовуються сьогодні. Найпростішою конструкцією є механічний олівець з грифелем 2 мм, де стрижень утримується металевими затисками (цанга) - цанговий олівець. Відкриваються цанги при натисканні кнопки на кінці олівця, що приводить до висування на довжину, регульовану користувачем олівця.
Сучасні механічні олівці досконаліші. При кожному натисканні кнопки відбувається автоматична подача невеликої ділянки грифеля. Такі олівці не потрібно заточувати, вони забезпечені вбудованою (як правило, під кнопкою подачі грифеля) гумкою і мають різну фіксовану товщину лінії (0.3мм, 0.5мм, 0.7мм, 0.9мм, 1мм).
Діетиловий етер
Діети́ловий ете́р (Сірча́ний ете́р чи просто ете́р) — прозора, безбарвна, рухома летка рідина з характерним солодкуватим запахом. Діетиловий етер належить до класу етерів.
Отримують дегідратацією етанолу у присутності сірчаної кислоти, а також як побічний продукт при синтетичному виробництві етанолу. При контакті з повітрям утворює пероксиди, при випаровуванні та перегонці етеру концентрація перекисних сполук зростає, що може призвести до їх вибухового розкладу. Через це перед використанням етер завжди необхідно перевіряти на наявність пероксидів. Відсутність забарвлення крохмаль-йодид калієвого розчину свідчить про вісутність пероксидів.
Діетиловий ефір надзвичайно легко випаровується, а випари самозагоряються вже при 134оС (для порівняння: у спирта відповідна температура рівняється 404оС).
Етер використовують як розчинник та ектрагент. Завдяки хімічній інертності, низькій температурі кипіння та комплексоутворюючим властивостям етер набув широкого вжитку як реакційне середовище у промисловій та лабораторній практиці (наприклад для отримання металоорганічних сполук). Обмежене використання етер має також у медицині як анестетик.
Броненосець
Бронено́сець (па́нцерник) — тип військового корабля, що несе захист з товстих броневих плит.
Броненосець з'явився в середині 19 століття в результаті збільшення сили артилерії. Перший броненосець, «Глуар» (La Gloire), був спущений на воду у Франції в 1859 році, за Францією виробництво броненосців почала Британія та інші великі держави. Перші битви з участю броненосців мали місце протягом Громадянської війни в США, де броненосці проявили себе дуже ефективно. В результаті цього вони швидко витіснили неброньовані лінійні кораблі в ролі найбільш могутніх військових кораблів.