повідомленням надсилаймо поширену відповідь на запитання : Про кого і про що розповідається у повісті Найкращий намет"?
Ответы
Объяснение:
Сергійко та Митько до табору відправлятися не хотіли, проте батьки все рівно їх відправили. Попри те, що табір був не готовий до початку роботи, діти залишилися. Сергій потоваришував з учнем музичної школи Славком, той мав акордеон і щодня на ньому грав.
В таборі ще тривало будівництво, всюди ходили робітники, які переносили будівельні матеріали, прибирали сміття, фарбували. Тренер Сергій Анатолійович попередив дітей, що табір відкриють післязавтра, а так як вони прибули завчасно, допомагатимуть робітникам завершити всі роботи. Далі їх чекають розваги – вікторини, змагання, військова гра, пісні біля вогнища, відпочинок на річці.
Вожата Ірина Василівна переписала всіх дітей, які приїхали. Їх було 27. Сергій Анатолійович дав завдання дітям – облаштувати житлову площу: розставити ліжка та розстелити 9 наметів. Загони доросліших повинні були жити в справжніх військових наметах, а менші — у будинках.
Сергій, Митько і Славко облаштувалися в третьому наметі. Потім Сергій Анатолійович відправив їх розвантажувати машину з дошками. Митько задумав стати організатором процесу – сигналив з кабіни водія. Це означало, що потрібно подавати дошки. Трохи згодом Митько вирішив завести машину і вона одразу почала їхати, оскільки стояла на швидкості. Машина трохи не наїхала на Сергія Анатолійовича.
За таку витівку дітей насварили і хотіли відправити назад до міста, та водій відмовився їх везти.
Після цього Сергія з Митьком попросили рознести матраци по наметах та будиночках. Спершу хлопці носили по одному матрацу, потім по три, потім взяли дерев’яні носилки і поклали на них одразу чотири матраци. А потім побачили возика і почали перевозити по сім матраців. За винахідливість друзів похвалив начальник табору.
Вечері, на лінійці, всім вихованцям висловили подяку, а Митька та Сергія ще й привселюдно насварили.
Попри відсутність освітлення школярі захотіли ночувати у справжніх наметах. Там вони ближче знайомилися та знаходили друзів. Сергій, Митько і Славик були утрьох. Митько хотів налякати дівчаток, накинувши на себе біле простирадло, але сплутав намети і забіг до намету директора табору, за це отримав погрозу бути відправленим додому. Та Митько переконував хлопців, що директор дуже злякався. Потім кожен з хлопців розповідав різні історію. Славик – про те, як лиходії порізали Паганіні всі струни окрім однієї, але той все рівно заграв. Сергій – кіно про ковбоїв, а Митько моторошну історію про чорний-пречорний ліс і злякав Славка ухопивши того за ніжку.
Наступного дня всі готувалися до змагання – копали окопи, вивчали місцевість, де можна ховатися. А ввечері біля річки Славко, Сергій і Митько побачили Микиту, який шпигував. Цей шпигун хотів знати, де укріплення «Сонячного».
Задля перемоги хлопці вирішили прокинутися раніше і на плоту дістатися на берег противника.
Вожата розбудила свою команду о четвертій ранку, перекусивши бутербродами хлопці пішли на річку. Там вони побачили густий сивий туман, що витав у повітрі. Перепливши на берег табору «Сміливого» друзі сховали пліт і розійшлися по схованках – у ліс, в копиці соломи та чагарники біля лугу. Хлопці сиділи далеко один від одного і не знали що відбувається навколо та на іншому березі. Раптом вони почули крик і побачили, що Гену спіймали противники. А від лісу біг Митько з прапором, за ним бігли «зелені». Коли противник впіймав Генку, вирішили переховати стяг, закопати його під стіною. Оскільки лопати у них не було, доки її шукали, Митько вийшов зі свого укриття, зірвав з охоронця стягу погони і почав тікати. Він бігав лісом, а тоді вскочив у кущі до Сергія і Славка.
Хлопці почали думати що робити далі, адже їм треба перебратися на свій берег. І тут Славко сказав «Сидіть тихо» а сам вискочив з кущів. Звісно всі зграя «зелених» кинулася за ним, вони не знали, що в кущах сидять інші вороги. Поки Славко втікав, хлопці побігли до річки, стрибнули у човен і переплили на той берег.
З іншого берега їх вже чекали вожаті і інші товариші. Митько стояв на носі човна, а в руках у нього майорів ворожий прапор. У човні кричать «ура» – цей крик підхоплюють на тому березі і здається, що вся країна чує його і радіє перемозі. А з іншого берега чути одиноке «ура», то Славко кричить, наш Славко! Славко з найкращого намету.