Предмет: Українська література, автор: qowe

Аналіз твору євшан зілля

Ответы

Автор ответа: yevderekt
0

Ответ:

Євшан-зілля» — поема Миколи Вороного, написана у Полтаві у 1899 р., навіяна літописною легендою про чудодійну траву-зілля євшан, яка повертає людям втрачену пам’ять. Актуальна для денаціоналізованих українців, ця легенда надихнула Вороного, і не тільки його, на поетичне відображення пробудження самосвідомості людей, які втратили своє національне коріння.

Жанр «Євшан-зілля»: ліроепічний твір ,поема.Ідея «Євшан-зілля»: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї.

Основна думка:

1) щастя можна знайти тільки на рідній землі;

2) «…хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають».

3) Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

ніж в землі чужій, ворожій

в славі й шані пробувати.

Проблеми: патріотизм, історична пам’ять.

Головні герої:

син половецького хана,

князь Володимир Мономах,

віщун,

євшан-зілля (як образ чудодійної сили).

Композиція «Євшан-зілля»

• Експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. Критика тих, хто край свій рідний «…зацурали, занедбали…».

• Зав’язка: ханський син потрапив з ясиром до князя Володимира; бажання половецького хана за допомогою гудця повернути єдину дитину на Батьківщину.

• Кульмінація: хлопець згадав рідний край за допомогою євшан-зілля.

• Розв’язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому.

Художні засоби “Євшан-зілля”

епітети:слова гучні і мальовничі;  пісня рідна, половецька, невпинна; вчинки войовничі; спів ніжний, колисковий любий, сильний, дужий; рідний степ, вільний, пишнобарвний квітчастий; край веселий: в землі чужій, ворожій;  кохана дитина; вдача молодецька; походи молодецькі; він сидить німий, байдужий;чарівне зілля;

метафори: оповідання зворушує почування, таїться пророкування;сну не знають його очі; кров’ю з серця слово точиться; виглядають очі; ти шугаєш соколом. Вовком скачеш

порівняння: наче вітер у негоду, загула пісня, мов скажена хуртовина, мов страшні громи стогнали струни і той спів;

Риторичні питання і звертання: Україно! Мамо рідна!

Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато на степах твоїх зосталось?

синоніми: зажурився, засмутився; улещає, намовляє; йде, приходить; шугаєш.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: wowinter
Помогите, пожалуйста! Нужно написать сочинение 15.1 в формате ОГЭ.

"Напишите сочинение-рассуждение, раскрывая смысл высказывания известного лингвиста И.Г. Милославского: «Отношение пишущего к сообщаемому часто может выражаться с помощью „маленьких” слов, слов, которые принято считать служебными, – частиц и союзов». Аргументируя свой ответ, приведите 2 (два) примера из прочитанного текста.

Объем каждого сочинения – не менее 70 слов."

Вот текст:
1)Как только у нас с Пашкой появлялся какой-нибудь замысел, неизменно оказывалось, что в прошлом кто-то уже опередил нас. (2)Нельзя же заново изобретать самолёт, если его давно изобрели, или открывать новые страны, если всё уже пройдено вдоль и поперёк! (3)Выходило, что мы родились слишком поздно и пути к славе для нас закрыты.

(4)Я высказался в этом смысле дома, но мать, удивлённо посмотрев на меня, сказала:

– (5)Экий ты, оказывается, ещё дурачок!.. (6)Иди вон на огороде славу зарабатывай...

(7)Пашка заметил:

– (8)Почему это матери, как правило, детей любят, а не понимают? (9)Вот раньше было: (10)«Благословляю тебя, сын мой, на подвиг...». (11)А тут – на огород!..

(12)Пашка хочет быть как Циолковский и всегда что-нибудь изобретает. (13)Он построил машину, чтобы наливать воду в колоду для коровы. (14)Машина, правда, сама воду наливать не могла; зато если налить вёдрами, то потом достаточно нажать железный рычаг, чтобы бочонок опрокинулся и половина воды попала в колоду.

(15)Мать поругивала Пашку за то, что он нагородил у колодца всяких палок, однако всё обходилось. (16)Но однажды Пашкин отец в сумерки наступил на рычаг, и его окатило с головы до ног. (17)Он тут же изломал Пашкину «механику» и задал бы самому изобретателю, да тот убежал.

(18)У меня нет пристрастия к технике – мне больше нравится читать. (19)Но все книги, какие я мог достать, уже читаны-перечитаны, и я попробовал написать свою.

(20)Я выпросил у отца большую конторскую книгу, вывел на обложке: «(21)Летопись. (22)Древняя, средняя и новая история деревни Тыжи, сочинённая Н.И. Березиным».

(23)Вначале описание деревни шло гладко. (24)Но после слов: «Заложена деревня в...» – начались затруднения. (25)Основание деревни относилось, конечно, к древней истории, но никаких древностей мне обнаружить не удалось.

(26)Ничего, к сожалению, не вышло и со средней историей. (27)Дед Савва, к которому я пристал с расспросами, отмахнулся:

– (28)Какая, к лешему, у нашей деревни история! (29)Бедовали в этой чащобе – вот и вся история.

(30)История Тыжи осталась ненаписанной, но в деревне меня теперь зовут не иначе как «Колька-летописец»...

(31)Да, мы могли бы удивить мир, но пока не знали чем. (По Н. Дубову)*



* Дубов Николай Иванович (1910–1983 гг.) – русский советский писатель. Автор пьес «У порога», «Наступает утро», повестей «На краю земли», «Огни на реке», «Небо с овчинку» и др., романа «Горе одному».