План до порівняльної характеристики Мотрі та Явдохи.
Вопрос -
погане ставлення чіпки до матері і вдячне до тещі - результат неправильного виховання?
Ответы
Ответ:План
Чіпка та Грицько – вихідці з бідного селянства, сироти.
Тяжкі умови життя героїв:
а) наймитування хлопців у діда Уласа;
б) Чіпка – працьовита, чесна людина – внутрішнє убозтво Грицька;
Спільні та відмінні риси характерів героїв:
а) допитливість Чіпки – обмеженість Грицька;
б) щирість Чіпки – скупість Грицька;
в) сміливість і рішучість Чіпки – страх перед карою, боягузтво Грицька;
г) ставлення до народної моралі;
ґ) ставлення до власних сімей;
Чіпка – захисник народних інтересів – байдужість Грицька до людського горя, егоїстична обмеженість образу.
Бунтарство Чіпки, його боротьба за правду – покірність Грицька;
Чіпка – “пропаща сила”, Грицько – хазяїн.
Порівняльна характеристика Івана Вареника, Чіпки Варениченка, Максима Ґудзя
План
Іван – кріпак, Чіпка та Максим – від народження вільні люди.
Комплекс неповноцінності у Івана та Чіпки. Усвідомлення власної гідності Максимом (дитинство і юність).
Відсутність у героїв моральних орієнтирів.
Солдатські дороги Івана Вареника та Максима Ґудзя – різні долі, різне життя.
Любов і сімейне щастя героїв.
“Яке життя, така й смерть”.
Порівняльна характеристика Христі та Галі
План
Квітуча врода Галі Ґудзівни і скромна краса сироти Христі.
Ставлення дівчат до своїх суджених.
Сімейне щастя Христі й туга за ненародженими дітьми Галі.
Вміння Христі переконувати й виховувати свого чоловіка, безвольність і слабохарактерність “розбишацької дочки” Галі.
Самогубство Галі і торжество сімейного благополуччя Христі.
Порівняльна характеристика Мотрі та Явдохи
План
Мотря – нещасна селянська бідна дівчина, Явдошка – дитя притону.
Тяжкий осуд народною мораллю Мотрі, яка стала вдовою при живому чоловікові-двужону, розпутне життя повії Явдохи.
Погляди Мотрі та Явдохи на світ.
Докірливе, зверхнє ставлення Чіпки до матері і вдячне, сліпе до тещі – результат неправильного виховання.
Старість Мотрі та Явдохи як дзеркало їхнього довгого життєвого шляху .
Художня майстерність роману
Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” є взірцем письменницької майстерності: вмотивований, продуманий сюжет, дещо ускладнена композиція, що дає змогу глибоко розкривати творчий задум письменника, майстерні психологічні портрети персонажів, пейзажі, яскрава народна мова, багатство тропів.
Пейзаж у романі є важливим інструментом змалювання психологічного стану героїв. Природа постійно супроводжує їх, підкреслює та посилює їх дії, переживання.
Через портрети дійових осіб розкрито їх внутрішній світ, психологію. Портрет розкриває й авторське ставлення до персонажів. В одних випадках автори дають докладні, повні описи зовнішності персонажа (Чіпка, Галя, пан Польський), в інших – підкреслюють тільки окремі найхарактерніші портретні деталі (Мотря, генеральша, баба Оришка).
“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, - зазначав Панас Мирний, - ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”
Мова роману багата, виразна, позбавлена діалектизмів, її головними джерелами є народна мова, пісенна творчість. Діалоги персонажів насичені народними приказками, порівняннями, влучними висловами: “Життя – що стерняста нива; не пройдеш ноги не вколовши”; “Дарованому коню в зуби не дивляться.” За їх зразками автор створював власні афоризми: “Життя – що погода… Оце тихо та мирно, любо та мило. – Гульк! – не вспів озирнутись, як повернуло на негоду”. Трохи, найчастіше метафори, епітети, порівняння, теж створені в народному дусі: “земля, як на великдень дівчина”; “дівчина, як перепілка”.
Афористична мова дала змогу авторам роману відтворити багатогранність психологічного стану людей різних соціальних груп.
Вдало використовується у творі прийом персоніфікації. Ось як на початку твору автор передає картину весняної землі: “…вона красується в своїм розкішнім убранні… Поле розіслало зелений килим, аж сміється в очах. На ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля… легенький вітерець… живить, освіжає кожну билинку… І ведуть вони між собою тиху-таємну розмову…” Засобом персоніфікації передано силу любові селянина до землі, ниви, показано поетичне сприйняття Чіпкою навколишнього.
Нешироко, але влучно використано в романі народні пісні. Окремі народнопісенні звороти часто використовуються в мові Галі, Чіпки, Христі.
З народної творчості доцільно перенесені й постійні епітети: лиха доля, ясне сонце, темна ніч, добрий чоловік.
Це дає підстави твердити, що роман є справді народним як за змістом, так і за формою.
Объяснение: