написати твір що у творчості шолом алейхема називають "сміх крізь сльози"?
ДОПОМОЖІТЬ
Ответы
Відповідь:
Пояснення:
Шолом-Алейхем жив у епоху, яка вже давно минула, але чиї сліди ми можемо побачити у Києві та інших українських містах. Його тексти є свого роду зліпком тенденцій, що були характерними для межі століть. Наприклад, світ Тев’є молочника не є ізольованим. Історичні події як-то російсько-японська війна чи погроми осені 1905 року впливають на героїв та сюжет тексту. Саме у ці часи частина євреїв переїжджала у великі міста, щоб відкрити власну справу. Схожі плани були і у персонажів Шолом-Алейхема.
Про життя Шолом-Алейхема та його героїв говоримо з гідом, науковою співробітницею центру юдаїки при КМА та перекладачкою “Тев’є молочника” – Олександрою Ураловою
Андрій Кобалія: Давайте почнемо з біографії Шолом-Алейхема та паралелей з його персонажами. Ми знаємо, що він народився у другій половині XIX століття і помер у 1916 році в Нью-Йорку. Ця людина жила в останні десятиліття старої епохи, яка закінчилась Першою світовою війною. Чи схожі персонажі на свого автора?
Олександра Уралова: Звичайно, вони схожі. Для початку, поясню слухачам, що Шолом-Алейхем – це не ім’я, а підпис, що означає “Мир вам!” з івриту та їдишу. Соломон Нохумович Робинович мав дуже меткий зір та слух на побутове життя. Писати він почав російською у 14 років. Він зібрав величезний есей на тему “Прокляття моєї мачухи”. З цього почався його реалістичний підхід. Але з дорослішанням він стає більш критичним та, можливо, я буду перебільшувати, але йому був притаманний певний магічний реалізм. Тому що це твори написані людиною, яка вчилася на казенного рабина. Людина, яка добре знала духовне єврейське життя і фольклор. Звичайно, нормальний реаліст не магічним реалістом бути не може.
Найбільш відомими творами Шолом-Алейхема для української аудиторії є “Тев’є молочник”, якого знають за виставою “Тев’є Тевель” з Богданом Ступкою у головній ролі у театрі Франка. Наскільки його персонажі були пов’язані з його життям? Вони були дуже пов’зані. Я би навіть сказала, що у Шолом-Алейхема є прототип. Це “близький родич”. Якийсь 27-юрідний родич з боку жінки самого Тев’є – Менахем Мендл, про якого написано навіть дві книжки. “Листи Менахема Мендла його дружині Шейні-Шейндл” і “Нові листи”. Сам автор каже, що Менахем Мендл – це справжня людина. Він пройшов із автором багато років і поневірявся у багатьох містах. І ті історії, які відбувались з Мендлом в Одесі, Києві або у Нью-Йорку, мають під собою реальне підґрунтя. У його листах він виступає як “людина повітря” – людина, яка торгує незрозуміло чим. Щось на зразок протохіпстера. Якийсь старт, ув’язався у якийсь бізнес, почав торгувати “Лондоном”, а що воно таке, він сам не знає. З цього починається історія, і на багато років Мендл їде від дружини і робить спроби займатись підприємництвом.
Історії, в яких Мендл приїздить до Києва, намагається жити там, не маючи прописки, взяті з реального життя самого Шолом-Алейхема. У перші приїзди він був тут нелегалом.
Андрій Кобалія: Тут гадаю треба пояснити, чому йому у ті часи для життя в Києві необхідна була прописка.
Олександра Уралова: Це тому що наприкінці XVIII століття у Російську імперію включається багато земель, на який формується “Смуга єврейської осілості”. В першу чергу на українських, білоруських та литовських. “Смуга осілості” включала в себе саме ці землі. Здебільшого українські. Це був абсолютно програшний шлях. Причин для створення смуги в російського уряду було кілька. Перша – економічна. Вважалося, що “злі й погані юдеї” заважають християнським купцям торгувати, мовляв, через це погіршилась економіка імперії. А зовсім не через те, що люди, які нещодавно були підданими Польської держави, раптом опинилися на окупованих землях.
Друга полягала в тому, що частина єврейського населення підтримувала польські повстання. Треба було обмежити території, на яких євреї могли жити. Єврейському населенню заборонили жити на території великих міст і маленьких сіл. Залишались малі містечка. І це обмежувало сферу праці. За часів польського панування єврею віддавали ті роботи, що “негожі християнину”. Наприклад, давати позики. На території Російської імперії все було іще більш специфічно. Однак, це відбулося не за один день чи навіть рік.