УКР ЛІТ 7 КЛАС
ПЕРЕБУДУВАТИ ТЕКСТ ТАК ЩОБ ЙОГО МОЖН ОБУЛО НАПИСАТИ В КОНТРОЛЬНОМУ ПЕРЕКАЗІ
Запорозький кошовий знав, що як зруйнувати Кодак, то доведеться воювати з Польщею, бо вона того не подарувала б, а щоб воювати з такою силою, якою була під ті часи Польща, треба було мати велике й добре озброєне військо; щоб здобути ж зброю й коней та прохарчити військо, треба було грошей. От і надумав Сулима, перш ніж воювати з Польщею, йти морем на пишний у ті часи турецький город Азов та здобути у ньому срібла й золота і всяких скарбів.
3астукотіли у Великому Лузі сокири, і запорожці почали лагодити та конопатити великі чайки. Увесь берег Дніпра біля Січі скидався тепер на мурашник.
Минуло тільки два тижні, а вже були готові до походу у море півсотні добрих чайок.
Передав Сулима Січ наказному отаманові, і одного ранку, забравши на чайки дві з половиною тисячі товариства, зійшов на чардак найбільшої чайки, щоб оглянути все військо.
Велична й могутня була постать запорозького ватажка. Засмагле вітрами обличчя з великими, блискучими очима і пишними над ними бровами одбивало завзяттям, довгі вуси й трохи посивілий оселедець скрашали те обличчя ознаками досвіду й спокою, а срібна булава, що блищала у його дужій руці, нагадувала всім про велику владу запорозького кошового отамана.
Упевнившись, що все упорядковано добре, кошовий зняв шапку й перехрестився на схід сонця… А на сході, за Дніпром, саме вставало сонечко і грало рожевим промінням по рівній, як скло, пелені Дніпра, звеселяючи своїм сяйвом розлогі, вкриті зеленими плавнями береги широкої річки.
Перехрестився отаман, і всі козаки, слідом по ньому, скидали шапки та хрестилися, посилаючи рідній Україні своє останнє привітання…
Надівши шапку, кошовий махнув булавою — і вмить сотні весел, вдаривши у прозорі хвилі річки, заблищали срібною сльозою, а блискуча пелена Дніпра скаламутилася. Козацькі чайки рушили од Січі і розбіглися од Микитиного Рогу аж до плавнів, вкривши широкий Дніпро червоними запорозькими жупанами.
Ответы
Сулима знав, що йому доведеться воювати з Польщею, а для цього треба було військо, треба було грошей. Сулима надумав йти морем на Азов та здобути у ньому срібла й золота.
Запорожці почали будувати великі чайки. Через два тижні були готові до походу у море півсотні добрих чайок.
Одного ранку, забравши на чайки дві з половиною тисячі товариства, Сулима зійшов на чардак найбільшої чайки, щоб оглянути все військо.
Він був засмаглим, з великими блискучими очима і пишними бровами, мав довгі вуса й трохи посивілий оселедець, а срібна булава нагадувала всім про велику владу запорозького кошового отамана.
Упевнившись, що все упорядковано добре, кошовий зняв шапку й перехрестився.
І всі козаки скидали шапки та хрестилися, посилаючи рідній Україні своє останнє привітання…
Потім кошовий махнув булавою - і козацькі чайки рушили од Січі і розбіглися од Микитиного Рогу аж до плавнів, вкривши Дніпро червоними запорозькими жупанами.