видатні історики 18 століття
Ответы
Объяснение:
Михайло Петрович Драгома́нов (або Драгома́нів; 6 (18) вересня 1841, Гадяч — 20 червня (2 липня) 1895[2], м. Софія) — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.
Миха́йло Сергі́йович Груше́вський (17 (29) вересня 1866, Холм, нині Польща — 25 листопада 1934, Кисловодськ, РРФСР) — професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918). Багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897–1913), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894–1914), дійсний член Чеської АН (1914), ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), автор понад 2000 наукових праць.
Грушевський — академік
.
Матві́й Іва́нович Яво́рський (*15 листопада 1885, с. Корчмин Сокальського повіту — †3 листопада 1937, Сандармох, Карелія) — історик, політичний діяч, академік ВУАН.
Наукова діяльність[ред. • ред. код]
Яворський — перший український історик, що пробував укладати історію України за «марксистсько-матеріалістичним законом». Без відповідної фахової практики й достатньої документації його твори позначені ідеологічними маніпуляціями історичних фактів.
Серед творів Яворського відомі насамперед популярні підручники:
«Нарис історії України», т. І (до кінця литовської доби, 1923), т. II (до упадку Гетьманщини, 1924);
«Коротка історія України» (1927), що охоплювала події до 1920;
«Історія України в стислому нарисі» (три видання 1928 — 1929).
Згідно з ідеологічним унапрямленням, Яворський опрацював розвідки про революційні рухи в Україні:
l
«К истории КП(б)У» (Октябрская революция. Первое пятилетие, 1922),
«Емський акт 1876 р.» («Прапор марксизму», І, 1927),
«Проблема української національно-демократичної революції у 1917 p., її історичні основи та її рухові сили» («Червоний шлях», ч. 2, 4, 1927),
«Сучасні течії серед української історіографії» (зб. «Криза сучасної буржуазної науки та марксизм», 1929),
«Провідні думки в розвиткові іст. науки» («Прапор марксизму», І, 1929),
«Современные антимарксистские течения в украинской исторической науке» («Труды первой всесоюзной конференции историков-марксистов, 28. 12. 1928 — 4. 1. 1929», т. І, 1930),
«Das Ergebnis der ukrainischen Geschichteforschung in den Jahren 1917 — 1927» («Osteuropäische Forschungen», VI, 1929).
В Австралії перевидано «Нарис історії України», т. І — II (Аделаїда, 1986).
Мико́ла Іва́нович Костома́ров (* 4 (16) травня 1817, Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії на Подонні; † 7 (19) квітня 1885 р., Петербург) — видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, етнопсихолог.