Ессе на тему "Галицько Волинська держава в ХІІ - ХІІІ ст
Ответы
Ответ:
боротьба проти угорських і польських феодалів сприяла встановленню і зміцненню князівської влади.
У 1234 р. Данило Романович при підтримці міст зайняв Галич, а у 1239 р. - Київ. У 1245 р. в битві біля міста Ярослава він розбив об’єднані сили Угорщини, Польщі, галицьких бояр і знову об’єднав усю Південно-Західну Русь. Галицько-Волинська держава відіграла значну роль в історії України, її слід розглядати як спадкоємицю Київської Русі, бо вона протягом майже півтораста років (1199-1340 рр.) відродила й поповнила і шаблями. Якщо вони були на конях, то являли собою легку кінноту.
У ХІІІ ст. у війську Галицько-Волинського князівства помітний прогрес в озброєнні війська і в його тактиці. Відбулося значне удосконалення зброї: так, наприклад, шолом вершника менший, ніж у ранішніх часах, і краще захищає голову; щит також менший і легше ним воювати. Було три роди списів: копія, сулище і роттиця. Легкоозброєні стрільці одержали також нову зброю - рожанці, якісь поліпшені луки. При штурмі укріплень використовувалися інженерні пристрої - тарани, самостріли, пороки (катапульти). Тактика Галицько-Волинського війська була новаторською.
Цікавою була схема побудови битви. Вся вона ніби поділялась на дві частини: початковий бій (зав’язка бою) легкої кінноти і піших стрільців та головний удар важкого озброєних полків. Дії оружників і стрільців були тісно координовані у бою. Стрільці не лише створювали передні полки війська, а й також ставали на крилах оружників, захищаючи їх з флангів. Галицько-Волинські князі почали з успіхом застосовувати і нову тактику виснаження ворога постійними маневрами.
Також успішно застосовувалась тактика одночасного наступу стрільців та колійників. Уперше так зробив Данило Галицький у 1215 р. Щоб зберігати стрільців у бою, він поруч з кожним з них поставив колійника. Тепер стрільці отримали можливість підходити до ворога майже впритул і розстрілювати його під прикриттям полку своїх колійників. В одному з боїв "Данило... сам вийшов уперед і стрільців пустив наперед, а інших з обох боків дороги".
Постійна турбота Галицько-Волинських князів про розвиток і укріплення війська дозволяла їм успішно боротися як з внутрішніми противниками - боярами, так і з зовнішніми ворогами. У постійних походах і війнах, рік за роком, з покоління до покоління удосконалювалося озброєння, форми бойових дій, організація війська, бойові традиції. Ці війська здобули ряд перемог у походах на Польщу і Сілезію, під Ярославом, у походах на ятвягів, в боротьбі з ординцями. 1243 р. Данило двічі облягав Люблін.
У поході 1244 р. Данило здобув замок у Любліні і підкорив собі люблінську землю. Щоб підтримати австрійську кандидатуру сина, Данило разом з Болеславом Краківським ходив походом проти чехів на Сілезію і їх війська зайняли Опаву.
У 1240-1250 рр. Данило повів наступ на північному кордоні свого князівства - проти литовських племен і підкорює собі волості у Білій Русі. Він також поширює свої володіння на Турово-пінське князівство. 1254 р. Данило Галицький виводить своє військо на битву проти татарського воєводи Куремси і завдає йому поразки. Пізніше з татарами успішно воює син Данила Лев. Він приєднує до себе частину Закарпаття. Довгий час з Литвою та ординцями воював Володимир і Андрій, Лев (волинський).
У період монголо-татарського поневолення Галицько-Волинська держава була найбільш організованим князівством у Східній Європі. Волинь та Галичина стали захистом для населення, яке втікало з-під татарського ярма. Татари не змогли їх настільки зруйнувати, так як зруйнували над-дніпровські князівства. Одночасно Галицько-Волинське князівство було "не переборним щитом", який захищав Польщу і інші західні країни від татарської агресії.
Бережинський В. Г. Зброя Київської Русі. - К., 1997. - С. 252.
Грушевський М. С. Історія України-Русі. Т. ІІ. - К.: Наукова думка, 1992. - С. 171.
Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. - Львів, 1999. - С. 12.
Рочняк В. Збройні сили Галицько-Волинського князівства // Народна армія. - 1999. - 22 жовтня. - С. 382.