Оповідання на тему:найвизначіші постаті вітчизняної та світової культури
Ответы
Відповідь:
Найвизначніші постаті світової та вітчизняної культури
Чому люди люблять усе порівнювати? Бо так вони пізнають світ. Те ж саме стосується й явищ культури. Потрібно визначити позитивне й негативне, щоби розмістити свої знання в систему. У літературі ці "найвизначніші постаті" позначають словом "канон" у значенні взірцевості, найвищих проявів творчого духу людства. Наприклад, американський літературознавець Геролд Блум уважає центром європейського літературного канону Шекспіра. Також, на його думку, осердя цього канону складають Гомер, автори Біблії, Дайте, Гете й Сервантес.Творчість британського барокового драматурга відрізняється багатозначністю й відкритістю до тлумачень: "...найбільш понурі трагедії Шекспіра "Лір" і "Макбет" і найвеличніші, що не підлягають однозначному трактуванню — "Гамлет" і "Міра за міру", не надаються до стандартизації". Можна лишень стверджувати, що явище неперевершеної літературної довершеності — інтелектуальної, образотворчої й метафоричної, здатної торжествувати над будь-яким перекладом і сценічним утіленням і підкоряти собі будь-яку культурну спільноту, — насправді існує. Як пише Блум, "Шекспір дійсно унікальний у своїй здатності являти одночасно складне й загальнонародне мистецтво". Шекспірівські персонажі настільки відкриті для найрізноманітніших тлумачень, що самі стають інструментом для аналізу вашої персони. Центральною в його творчості є завжди актуальна проблема сенсу життя.Щось подібне можна сказати й про центр українського літературного канону — Сковороду, Шевченка й Франка. Їхню творчість об'єднує змістовність і непроминальна актуальність, яскравість і сила творчої особистості, інтелектуалізм, високий художній рівень поезій, синтетичне мислення. Але найважливіша їх заслуга в тому, що вони шукали й знаходили відповіді на центральні питання української душі.
Пояснення:
вот
Ответ:
Відповідь:
Найвизначніші постаті світової та вітчизняної культури
Чому люди люблять усе порівнювати? Бо так вони пізнають світ. Те ж саме стосується й явищ культури. Потрібно визначити позитивне й негативне, щоби розмістити свої знання в систему. У літературі ці "найвизначніші постаті" позначають словом "канон" у значенні взірцевості, найвищих проявів творчого духу людства. Наприклад, американський літературознавець Геролд Блум уважає центром європейського літературного канону Шекспіра. Також, на його думку, осердя цього канону складають Гомер, автори Біблії, Дайте, Гете й Сервантес.Творчість британського барокового драматурга відрізняється багатозначністю й відкритістю до тлумачень: "...найбільш понурі трагедії Шекспіра "Лір" і "Макбет" і найвеличніші, що не підлягають однозначному трактуванню — "Гамлет" і "Міра за міру", не надаються до стандартизації". Можна лишень стверджувати, що явище неперевершеної літературної довершеності — інтелектуальної, образотворчої й метафоричної, здатної торжествувати над будь-яким перекладом і сценічним утіленням і підкоряти собі будь-яку культурну спільноту, — насправді існує. Як пише Блум, "Шекспір дійсно унікальний у своїй здатності являти одночасно складне й загальнонародне мистецтво". Шекспірівські персонажі настільки відкриті для найрізноманітніших тлумачень, що самі стають інструментом для аналізу вашої персони. Центральною в його творчості є завжди актуальна проблема сенсу життя.Щось подібне можна сказати й про центр українського літературного канону — Сковороду, Шевченка й Франка. Їхню творчість об'єднує змістовність і непроминальна актуальність, яскравість і сила творчої особистості, інтелектуалізм, високий художній рівень поезій, синтетичне мислення. Але найважливіша їх заслуга в тому, що вони шукали й знаходили відповіді на центральні питання української душі.
Объяснение:
вот