Предмет: География, автор: matviy22q

12. ДАЙТЕ РОЗГОРНУТУ ВІДПОВІД!
Проаналізуйте та порівняйте етнічний склад населення різних регіонів України.​

Ответы

Автор ответа: balabanovmaksim
2

Ответ:

Характерною особливістю етнічної історії України є формування багатоетнічного складу її населення. Воно на всіх етапах історичного розвитку вбирало іншоетнічні субстрати, однак механізм цього процесу у різні часові періоди був різним. Можна виділити три основних етапи формування національного складу. Перший із них, що стосується періоду існування археологічних культур, відтворює процес етнокультурної взаємодії, нерідко об'єднуючи полярні культури, скажімо, землеробську, скотарську, культуру осілих і культуру кочових племен.

Другий етап пов'язаний з Великим переселенням народів IV—IX ст. — гунів, готів, аварів, «аспарухових болгар» на Балкани і Закарпаття, угрів-мадярів у Дунайську низовину, норвезьких вікінгів-русів у Середню Наддніпрянщину. Велике переміщення народів, що проходило через територію України, залишило відмітини на її етнічному ґрунті. Вони виявилися або в мовних компонентах, у запозиченні деяких елементів матеріальної та духовної культури, або у поповненні слов'янсько-українського населення іншоетнічними субстратами. Ці субстрати стали складовими саме слов'янської етнічності, розчинившись у її системі, відносно рельєфніше відтінивши слов'янську спільність. Отже, з другим етапом пов'язані консолідаційні процеси слов'янства та етногенез українців.

Третій етап обіймає великий часовий діапазон — XII—XIX ст. і пов'язаний з колонізацією українських земель сусідніми державами — Великим князівством Литовським, Річчю Посполитою, Угорщиною й Австро-Угорщиною, Османською імперією, Кримським ханством, Румунією, Росією; а також з міграцією українського населення та іноземних колоністів. Пік цих процесів припав на XVIII—XIX ст., коли, власне, і сформувалася національна основа сучасного складу населення. Вона творилася на українському етнічному ґрунті, котрий тепер не стільки вбирав іншоетнічні субстрати, скільки створював умови для самостійного існування національних груп. Отже, склад населення України ставав не тільки багатоетнічним, а й багатонаціональним.

Нині він включає 51 національну групу, третина з яких проживає компактними районами. Певне уявлення про національний склад України та процес його формування дають об'єктивні дані ревізій, проведених у Російській державі, а також переписи населення Росії, Австро-Угорщини, Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії, що регулярно здійснювалися у XVIII—XX ст.

Дані переписів свідчать, зокрема, про те, що в етнічних межах розселення українців їхня питома вага була завжди переважаючою порівняно з іншими національними групами; водночас вона майже до кінця 20-х років XX ст. неухильно зменшувалася відносно їхньої загальної кількості у світі; з 20-х років частка українців України дещо зростала. Вказані тенденції — результат тих історичних змін, що відбувалися в Україні та в сусідніх державах, де мешкала значна частина українського населення. Так, зменшення питомої ваги українців на території основного етнічного масиву протягом XVIII ст. з 85,6 % до 83,3 % було викликано насамперед імміграційними процесами, а також відторгненням від нього периферійних зон. Щодо міграцій українців за межі власної етнічної території, то вони ілюструються такими показниками. Тільки в Російській імперії поза Україною на початку XVIII ст. налічувалося 8 % всіх українців світу, на початку XIX ст. — 14,4 %, на початку XX ст. — 22,4 %.

Міграційні процеси XIX ст. утворювали два могутніх потоки: один йшов у внутрішні регіони Російської імперії (на Нижнє Поволжя, Алтай, Північний Кавказ) та у щойно звільнені землі (у Новоросію, Бессарабію), другий — переважно за океан (до Канади, США, Бразилії, Аргентини тощо). Якщо у 1795 р. за межами України мешкали майже 2 млн українців, то в 1897 р.— понад 6 млн. Деяке зменшення чисельності українців обумовлювалось і демографічними процесами (невеликим природним приростом в Правобережній Україні, де цьому заважала кріпацька система) та значним притоком в Україну інонаціональних груп.

Объяснение:

Приложения:
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Stimylive
Помогите найти авторскую позицию:
(1) Всяк по-своему возвращался с войны в отчий дом. (2) В те памятные послевоенные дни загородных автобусов не было, и по шоссейным и проселочным дорогам народ передвигался как умел. (3) Я подглядел на станции притаившийся «виллис», судя по окраске, не нюхавший войны, и с ходу предложил усатому шоферу-сержанту триста рублей за перегон в сорок километров. – (4) Чего-о? – изумился он. (5) – А еще офицер! – (6) Есть литр спирту. (7) Разделим пополам, отвези только, браток. (8) С фронта ведь еду, – попросил я. – (9) Это другое дело, – уже иным тоном отозвался сержант, и мы поехали. (10) Минут через двадцать мы вынырнули из балки на пригорок, где стояли с детства знакомые мне Дворики, деревенька домов в тридцать. (11) Шофёр затормозил, мы вышли из машины и минуты три стояли не двигаясь. (12) Вдруг сержант толкнул меня локтем. – (13) Ты погляди-ка туда, старшой! (14) За околицей деревни, куда-то в даль поля, двигалась толпа баб. (15) Низко наклоняясь, они шли путаным шагом, поддерживая на руках белое длинное бревно. (16) Далеко позади них тяжело, еле ноги передвигая, ступал высокий старик, одетый во все белое. – (17) Куда это они ползут? – смятенно спросил шофер. (18) Я не знал, и тогда сообразил сам: – (19) Пашут!.. (20) Да, они пахали: к бревну рушниками и обрывками веревок был прицеплен плуг, у поручня которого шёл парнишка лет тринадцати. (21) Метров за двадцать от меня бабы остановились, выпрямились, и я услыхал: (22) «Иваниха, да это ж твой!». (23) Бабы кинулись ко мне разом, и все до одной запричитали тягуче, смертно, одинаково. (24) И не разобрать, кто из них мать, и я обнимал их тоже всех разом. (25) Потом подошел тот – белый старик. (26) Этот старик был дядя Тимофей. (27) На лямке он влачил борону. (28) Он отстранился от моих объятий, только сжал руку. (29) Подрулив к нам, шофёр молча, не взглянув ни на кого, отвязал от плуга бревно, ожесточенно швырнул его в сторону и, завязав на веревке петлю, накинул ее на крюк в задке своего «виллиса». (30) И бабы, и дядя Тимофей, и я стояли и гадали: что он задумал? – (31) Чепляй, отец, борону к плугу! – глухо, с обидой на кого-то сказал он дяде Тимофею. (32) Старик удивленно взглянул на меня, но я уже все понял. (33) – Цепляй, дядя Тимофей! (34) Цепляй скорее… (35) На пятьдесят седьмом круге «виллис» остановился. (36) Шофёр махнул рукой дяде Тимофею, дескать, всё, потом устало стал отвинчивать пробку бензинового бака. – (37) А ну, давай твой спирт, – приказал он. (38) Я торопливо достал из чемодана заветный литр. (39) – Лей, – твердо сказал шофёр и ткнул пальцем в воронку бензобака. (40) – Лей всё. (41) Доехать-то нужно. (42) Он уже взялся за руль, когда я достал деньги и неуклюже, будто приготовил ему незаслуженную обиду, попросил: (43) «Тогда вот возьми, пожалуйста». (44) «Чего-о? – знакомым мне тоном спросил шофёр. (45) – Тебе, брат, найдется тут для них дырка. (46) Спрячь и бывай здоров!» (47) Машина снялась с места какими-то смешными рывками. (48) Утопая в свежей пахоте, ко мне подошел дядя Тимофей и, взглянув на зажатые в моем кулаке деньги, с удивлением и восхищением одновременно шепотом спросил: (49)«Не взял? (50) Вот же живая душа!» (По К.Воробьеву)
Предмет: Русский язык, автор: MIHA010203
Предмет: Русский язык, автор: алексаандар