Предмет: Українська мова, автор: izotovaleriya

25Б - Укр.мова, 7 клас - Прислівник!!!!! помогите с тестами

1. Прислівниками є всі слова рядка

а) пліч-о-пліч, опівдні, дехто
б) нарешті, вранці, казна-що
в) усередині, без кінця, чий-небуд
г) збоку, завглибшки, ніколи
д) ніхто, звечора, анітелень

2. Прислівниками є всі слова рядка

а) зокола, безперестанку, тут
б) по-угорському, будь-щю, щосереди
в) догори, навмисне, навіть
г) почасти, пізно, перебиваючи
д) хтозна-де, сотня, безтактно

3. Прислівник є в кожному реченні, ОКРІМ

а) Нестерпно бути мертвим за життя
б) Ніде щиріше не співають, як на війні
в) Тут погідне сонце, а десь за горами вітер
г) Ліс ще дрімає в передранішній тиші
д) Глянь кругом себе — рай найкращий

4) Прислівник є в кожному реченні, ОКРІМ

а) І ось тихо розгортаються кущі
б) Десь бриніла притишена пісня. В Було нам добре, і було нам зле
в) Було нам добре, і було нам зле
г) Обабіч шляху зеленіє озимина
д) Часом блимне вогонь і зникне

5) Прислівник виконує роль присудка в реченні

а) Блідий ранок несміливо зазирнув у вікна
б) Назустріч дівчині йшов велично лось
в) Сонце прокинулось пізно і зависло над лісом
г) Маковейчику на серці просторо і легко
д) Швидше і швидше котилися морські хвилі

6) Прислівник виконує роль означення в реченні

а) Дорога праворуч губилася в малиннику
б) Допізна того вечора жевріло вогнище
в) Опівночі айстри в саду розцвіли
г) Дорошенко випростався на траві горілиць
д) Стрункі дерева стояли обіруч голі
7. Помилку в утворенні форми ступенів порівняння прислівника допущено в рядку


а) швидко — швидше
б) холодно — холодніше
в) погано — поганіше
г) добре — краще
д) низько — нижче

8. Помилку в утворенні форми ступенів порівняння прислівника допущено в рядку

а) часто — частіше
б) тихо — тихіше
в) близько — близькіше
г) дорого — дорожче
д) яскраво — яскравіше

9. Помилку в утворенні форми ступенів порівняння прислівника допущено в рядку

а) сильно — сильніше
б) чисто — чистіше
в) високо — вижче
г) мало — менше
д) солодко — солодше

10. Правильно утворено форми ступенів порівняння прислівника

а) багато — більше — найбагато
б) тяжко — тяжіше — найтяжіше
в) товсто — товсше — найтовсше
г) струнко — стрункіше — найстрункішіше
д) глибоко — глибше — найглибше

11. Правильно утворено форми ступенів порівняння прислівника

а) зручно — більш зручно — найбільш зручніше
б) гаряче — більш гарячіше — найбільш гаряче
в) довго — більш довго — більш найдовше
г) радісно — більш радісно — найбільш радісно
д) доволі — більш доволі — найбільш доволі


12. Літеру і треба писати на місці всіх пропусків у варіанті
а) поноч.., до реч.., утрич..
б) заввишк.., заоч.., опівноч..
в) укуп.., напівдороз… навік.
г) по-вовч.., навєсн.., удвіч..
д) у віч.., сьогодн.., безвіст..

Ответы

Автор ответа: shapoval26072007
5

Ответ:

1Г,2а,3в,4д,5г,6а,7г,8г,9в,10д.


izotovaleriya: спасибо
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: Kaaaaatee

 Озаглавьте текст и перескажите его сжато. Ответьте на вопрос: «Почему, по вашему мнению, музыка Чайковского «понятна и мила» всем?»

 

 

Чайковский проснулся рано и несколько минут не двигался, прислушиваясь к перезвону лесных жаворонков. Даже не глядя в окно, он знал, что в лесу лежат росистые тени.
На соседней сосне куковала кукушка. Он встал, подошел к окну.
Дом стоял на пригорке. Леса уходили вниз, в веселую даль, где лежало среди зарослей озеро. Там у композитора было любимое место — оно называлось Рудым Яром.
Сама дорога к Яру всегда вызывала волнение. Бывало, зимой, в сырой гостинице в Риме, он просыпался среди ночи и начинал шаг за шагом вспоминать эту дорогу: сначала по просеке, где около пней цветет розовый иван-чай, потом березовым грибным мелколесьем, потом через поломанный мост над заросшей речкой и — вверх, в корабельный бор.
Он вспоминал этот путь, и у него тяжело билось сердце. Это место казалось ему наилучшим выражением русской природы. Он знал, что сегодня, побывав там, вернется — и давно живущая где-то внутри любимая тема о лирической силе этой лесной стороны перельется через край и хлынет потоками звуков.
Так и случилось. Он долго простоял на обрыве Рудого Яра. С зарослей липы и бересклета капала роса. Столько сырого блеска было вокруг, что он невольно прищурил глаза.
Но больше всего в этот день Чайковского поразил свет. Он вглядывался в него, видел все новые пласты света, падавшие на знакомые леса. Как только он раньше не замечал этого?
С неба свет лился прямыми потоками, и под этим светом особенно выпуклыми и кудрявыми казались вершины леса, видного сверху, с обрыва.
На опушку падали косые лучи, и ближайшие стволы сосен были того мягкого золотистого оттенка, какой бывает у тонкой сосновой дощечки, освещенной сзади свечой. И с необыкновенной в то утро зоркостью он заметил, что сосновые стволы тоже отбрасывают свет на подлесок и на траву — очень слабый, но такого же золотистого, розоватого тона.
И наконец, он увидел сегодня, как заросли ив и ольхи над озером были освещены снизу голубоватым отблеском воды.
Знакомый край был весь обласкан светом, просвечен им до последней травинки. Разнообразие и сила освещения вызвали у Чайковского то состояние, когда кажется, что вот-вот случится что-то необыкновенное, похожее на чудо. Он испытывал это состояние и раньше. Его нельзя было терять. Надо было тотчас возвращаться домой, садиться за рояль. Чайковский быстро пошел к дому.
Дома он приказал слуге никого к себе не пускать, прошел в маленький зал, запер дребезжащую дверь и сел к роялю.
Он играл. Он добивался ясности мелодии — такой, чтобы она была понятна и мила и Фене, и даже старому Василию, ворчливому леснику из соседней помещичьей усадьбы.
Он играл, не зная, что Феня принесла ему земляники, сидит на крыльце, крепко сжимает загорелыми пальцами концы белого головного платка и, приоткрыв рот, слушает. А потом приплелся Василий, сел рядом с Феней.
— Играет? — спросил Василий. — Прекратить, говоришь, нельзя?
— Никак! — ответил слуга и усмехнулся на необразованность лесника. — Он музыку сочиняет. Это, Василий Ефимович, святое дело.
(455 слов) (К. Г. Паустовский. Скрипучие половицы)