порівняйте події, які відбулися після смерті Ярослава Мудрого на Русі, із тими, що сталися у Франківській імперії після смерті Карла Великого. Навіть причини занепаду цих держав. Визначте спільне і відмінне в їхньому розвитку
Ответы
Ответ:
КИЇВСЬКА РУСЬ, становлення та розвиток ядра держави. К.Р. – середньовічна д-ва сх. слов'ян 9–13 ст. Існувала в центрі Європи. Її істор. ядром стало Середнє Подніпров'я, де традиції політ. розвитку сягали ще скіфських часів (див. Скіфи). У вітчизн. писемних джерелах вона називається "Руською землею" (див. Руська земля) або "Руссю", в іноз. – "Руссю". Відповідно й народ цієї країни називали "руським" Однак цей термін не був одвічним іменем всього народу країни. Широкого побутування він набув тут лише від 9–10 ст. Уперше в давньорус. літописові він з'являється в тексті, що стосується 852 року: "Нача ся прозывати Руская земля". З поч. 10 ст. назва "Русь" набула офіц. значення. У договорах Русі з Візантією 907 та 911 (див. Договори Київської Русі з Візантією) цей термін згадано неодноразово: "мы от рода рускаго", "Руская земля", "Руские грады", "русин", "Русь".
Походження терміна "русь" є предметом дискусій істориків, що тривають уже понад 200 років. За цей час викристалізувалося щонайменше 3 теорії: пд., згідно з якою етнонім "русь" має місц., середньодніпровське походження, пн., за якою ця назва була запозичена слов'янами у скандинавів, і соціальна, яка, однак, нічого не говорить про безпосереднє походження терміна, але схильна тлумачити його як назву лише верхівки східнослов'ян. сусп-ва. Остання теорія має нині тільки історіографічний інтерес, дві перших і досі виборюють право на істинність.Б.Рибаков, досліджуючи літописний вислів: "Поляне иже нын зовомся Русь", прийшов до висновку, що полянський союз племен (див. Поляни) Середнього Подніпров'я взяв собі за самоназву ім'я одного із племен, які об'єдналися в ньому, – "рос", відомого вже в 6 ст. далеко за межами східнослов'ян. світу. Про плем'я "рос" говориться у сирійському джерелі 6 ст. – "Церковній історії" Псевдозахарія.
Як уважав польс. дослідник Г.Ловмянський, слово "русь" могло потрапити до мови причорномор. греків, а вже в 9 ст. через них стало відоме і у Візантії.
Іраномовне походження терміна "русь" аргументується в дослідженнях відомого іраніста В.Абаєва. Згідно з ними, етнонім "русь" відповідає перському "ruxs", що означає сяйво, або осетинському "ruxs" – "roxs" – світлий. На поч. 9 ст. слово "русь" як назва д-ви і народу з'являється в текстах араб. та візант. письменників. У араб. літ. назва "Русь" уперше вжита середньоазійським ученим 9 ст. ал-Хорезмі. У його творі "Книга картин землі", написаному між 836 і 847, йдеться, зокрема, про річку Друс (Данапрос – Дніпро), яка бере початок із гори Джабал-Рус. Ібн Хордадбех, який написав у 880-х рр. "Книгу шляхів і країн", говорить про купців ар-Рус, які є одними із слов'ян. Твір невід. автора 9 ст. "Худуд-ал-Алам" повідомляє, "що країна Русів знаходиться між горою печенігів на сході, річкою Рутою на півдні і слов'янами на заході. Царя їхнього звуть хакан русів". Свідчення іноз. авторів 9 ст. про воєн. акції русів на Чорному м. підтверджені в рус. літописах, у яких це море назване Руським. "А Днѣпръ втечеть в Понетьское море жереломъ, еже море словеть Руское".
На думку деяких істориків, пн. походження терміна "русь" засвідчують Бертинські аннали єпископа Пруденція, у них є розповідь про посольство русів 838–839: у Константинополі ці посли відрекомендувалися представниками народу "рос" (Rhos), посланцями від хакана (chacanus), однак у столиці франкського королівства Інгельхеймі, де цих же послів прийняв імп. Людовік I Благочестивий, вони назвалися не русами, а свеонами (шведами). На думку окремих дослідників, це свідчення є незаперечним доказом пн. походження терміна "русь". Проте висновок з цього ж свідчення може бути й цілком протилежним. Називаючи себе то свеонами (варягами), то русами, посли засвідчували, що вони не були етнічними русами, а лише перебували у тих на службі. Нічого незвичайного у цьому не було: згідно з літописними джерелами, шведи входили до складу посольств русів у Константинополь і в пізніші часи – за правління вел. князів київ. Олега та Ігоря, але етнічне походження цих шведів-послів жодним чином не заперечує того факту, що вони були представниками Русі – "Мы от рода рускаго… иже посланы от Олга великого князя рускаго".
Объяснение: