Предмет: Биология, автор: mellanii03

6. Назвіть властивості плазматичної мембрани:
A. напівпроникність;
Б. здатність самовідновлюватися;
B. твердість;
г. здатність синтезувати власні білки.

Ответы

Автор ответа: OlhaS
1

Ответ:

напівпроникність

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: История, автор: korzanukmorina
Предмет: Русский язык, автор: artemkotip
Задание:перевести на русский


Із полотна війне таємничою чарівністю місячного сяйва, тремкою тишею
теплої літньої ночі. і заполонить уяву дивна дивина. Довго перед очима
у сріблястому мареві хитатимуться дівочі постаті в білих сорочках до
п’ят, з пишними розпущеними косами. І гойдатиме темна річкова гладінь
великі блюдечка білих водяних лілій.
Художник Іван Миколайович Крамськой назвав свою картину «Русалки»,
переповівши в ній мовою пензля давню слов’янську легенду про
русальний квіт — латаття біле, або, як їх у нас називають, білі водяні
лілії, що обернулись на русалок.
З усіх водяних квіток у цієї слава найдзвінкіша. Бо хіба ж не заслуговує
вона того?!

Коли літнім ранком приходжу до тихого озерця, де на підрум’яненому
сонцем плесі срібляться лілії, мене завжди охоплює якесь незвичайне
почуття. Ніби у казку потрапив.
Узагалі, мабуть, немає такої країни, де б не було легенд про білу водяну
лілію.
В Італії, наприклад, поширена легенда про красуню Мелінду, яку вкрав
болотяний цар-страховисько і одружився з нею. Від того шлюбу і
народилося латаття біле, пелюстки якого нагадують колір обличчя
Мелінди, а тичинки — золотаві коси красуні. Кожного ранку вкриває
Мелінда трясовину квітами, нагадуючи своїй згорьованій матері, що вона
жива, вічно юна і царює над болотом.
А знаменита одолень-трава наших предків, виявляється, є не що інше,
як ця ж рослина. Тільки в давнину, за переказами, мала вона силу
незрівняну, перемагала всілякі недуги й нечисть.
Та найбільше вірили в одолень-траву купці, посли та інші мандрівні
люди. Хто лагодився в дорогу, промовляв такі слова: «Іду я в чисте поле,
а в чистому полі росте одолень-трава. Одолень-трава! Не я тебе
поливав, не я тебе породив; породила тебе мати сира-земля. Одолень-
трава! Здолай ти злих людей, щоб злого про нас не думали, поганого не
мислили; віджени ти чародія, ябедника, одолень-трава! Здолай мені
гори високі, доли низькі, озера сині, береги круті, ліси темні, пеньки і
колоди!..»
Послужлива пам’ять наших добрих дідусів і бабусь донесла до нас
чимало дивовижних переказів і повір’їв про русальний квіт. Одне з цих
повір’їв застерігає: квітку білої водяної лілії не слід приносити в дім, бо
разом з нею до хати прийде і нещастя.
Здогадуюся: це дуже закохана в природу, далекоглядна і передбачлива
людина придумала таке! Певно, любила усією душею це срібло-біле
водяне диво і турбувалася про його збереження.
От і зронила першою з вуст слова, які допомогли зберегти рослину для
далеких нащадків, тобто для нас з вами.
І тепер, коли бачу, як стрімголов кидаються у воду запопадливі
молодики, щоб мерщій зірвати часто одну-єдину лілію, що не знати як
ще уціліла, коли бачу зів’ялий розтерзаний квіт у руках тих, хто
повертається з річки, якось жаль стає, що старе повір’я нині уже забуте.