Предмет: География, автор: Аноним

Помогите пожалуйста! очень срочно, завтра уже будет поздно!

1. Какой из перечисленных районов России является наиболее засушливым?

а) Валдайская возвышенность

б) Прикаспийская низменность

в) Черноморское побережье Кавказа

г) юг Дальнего Востока


2. Какие три из перечисленных сельскохозяйственных культур относятся к теплолюбивым? Ответ запишите в виде последовательности букв в алфавитном порядке

а) кукуруза

б) овёс

в) пшеница

г) рожь

д) чай

е) ячмень​


Dedagenn: 1б) почти наугад
Dedagenn: 2. Чай, Кукуруза
Dedagenn: +пшеница(?)
Аноним: может вместо чая ячмень?
Dedagenn: да вроде ячмень вместе с рожь, овес....
prisstenn: да сори ошибся
Аноним: а он не писал рожь
Аноним: ссылка на следующие задания
Dedagenn: ёпст, к кому вопрос? чай -куку- пше....
Аноним: https://znanija.com/task/33580565

Ответы

Автор ответа: prisstenn
1

Ответ:

1. Б) Прикаспийская неизменность.

2. а) Кукуруза, д) Чай, е) ячмень. Так наверно..

Удачи!)

Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: artemkotip
Задание:перевести на русский


Із полотна війне таємничою чарівністю місячного сяйва, тремкою тишею
теплої літньої ночі. і заполонить уяву дивна дивина. Довго перед очима
у сріблястому мареві хитатимуться дівочі постаті в білих сорочках до
п’ят, з пишними розпущеними косами. І гойдатиме темна річкова гладінь
великі блюдечка білих водяних лілій.
Художник Іван Миколайович Крамськой назвав свою картину «Русалки»,
переповівши в ній мовою пензля давню слов’янську легенду про
русальний квіт — латаття біле, або, як їх у нас називають, білі водяні
лілії, що обернулись на русалок.
З усіх водяних квіток у цієї слава найдзвінкіша. Бо хіба ж не заслуговує
вона того?!

Коли літнім ранком приходжу до тихого озерця, де на підрум’яненому
сонцем плесі срібляться лілії, мене завжди охоплює якесь незвичайне
почуття. Ніби у казку потрапив.
Узагалі, мабуть, немає такої країни, де б не було легенд про білу водяну
лілію.
В Італії, наприклад, поширена легенда про красуню Мелінду, яку вкрав
болотяний цар-страховисько і одружився з нею. Від того шлюбу і
народилося латаття біле, пелюстки якого нагадують колір обличчя
Мелінди, а тичинки — золотаві коси красуні. Кожного ранку вкриває
Мелінда трясовину квітами, нагадуючи своїй згорьованій матері, що вона
жива, вічно юна і царює над болотом.
А знаменита одолень-трава наших предків, виявляється, є не що інше,
як ця ж рослина. Тільки в давнину, за переказами, мала вона силу
незрівняну, перемагала всілякі недуги й нечисть.
Та найбільше вірили в одолень-траву купці, посли та інші мандрівні
люди. Хто лагодився в дорогу, промовляв такі слова: «Іду я в чисте поле,
а в чистому полі росте одолень-трава. Одолень-трава! Не я тебе
поливав, не я тебе породив; породила тебе мати сира-земля. Одолень-
трава! Здолай ти злих людей, щоб злого про нас не думали, поганого не
мислили; віджени ти чародія, ябедника, одолень-трава! Здолай мені
гори високі, доли низькі, озера сині, береги круті, ліси темні, пеньки і
колоди!..»
Послужлива пам’ять наших добрих дідусів і бабусь донесла до нас
чимало дивовижних переказів і повір’їв про русальний квіт. Одне з цих
повір’їв застерігає: квітку білої водяної лілії не слід приносити в дім, бо
разом з нею до хати прийде і нещастя.
Здогадуюся: це дуже закохана в природу, далекоглядна і передбачлива
людина придумала таке! Певно, любила усією душею це срібло-біле
водяне диво і турбувалася про його збереження.
От і зронила першою з вуст слова, які допомогли зберегти рослину для
далеких нащадків, тобто для нас з вами.
І тепер, коли бачу, як стрімголов кидаються у воду запопадливі
молодики, щоб мерщій зірвати часто одну-єдину лілію, що не знати як
ще уціліла, коли бачу зів’ялий розтерзаний квіт у руках тих, хто
повертається з річки, якось жаль стає, що старе повір’я нині уже забуте.