Предмет: Алгебра, автор: nailahodyreva

Решите задачу с помощью уравнения.
Проволоку длинной 578м разделили на три части. Первая часть на 23м длиннее второй, третья часть в 3 раза длиннее второй. Найдите длинну каждой части

Ответы

Автор ответа: SirWallon
2

Ответ:

1 ч. пр. — 134м.

2 ч. пр. — 111м.

3 ч. пр. — 333м.

Объяснение:

1 ч. пр. — x+23.

2 ч. пр. — x.

3 ч. пр. — 3x

Всего — 578м.

1) Составим уравнение и найдем x:

x + 23 + x + 3x = 578

5x = 578 - 23

5x = 555

x =  \frac{555}{5}

x = 111

2) Найдем длину каждой части проволоки:

1 ч. пр. — 111+23 =⟩ 134м.

2 ч. пр. — 111м.

3 ч. пр. — 111*3 =⟩ 333м.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: svatoslavsikora
Скласти план до твору

Якось я завернув до гаю. Тут росли конвалії. Вони розплющували оченята до сонця, просилися до мене. Букет вийшов чудовий.
У школі я став роздавати всім по одному чи по двоє стебел. У класах запахло лісом. На уроці математики дівчата дивились більше на мене, ніж на вчителя. Особливо Тетяна Левченко.
Вона любила мріяти, хотіла стати лікарем і мала сестру Ольгу, яка вчилася в іншій школі і, як кажуть, була дуже схожа на Тетяну. Вони були близнята.
На перерві Тетяна тихо сказала:
- Принеси завтра тільки мені букет конвалій…
Дівчина почервоніла й опустила довгі вії. Вітер шарудів голубеньким ситцевим платтям, але не в силі був підняти товсту русу косу, яка звисала в Тетяни аж до пояса. Її брови були тонкі, вигинясті, мов стебло конвалії. Припухлі вуста легенько тремтіли. В глибоких карих очах була ніяковість.
Я устав, як тільки бризнуло сонце. Помчав у ліс, на росу не зважав, ставав на коліна і рвав конвалії. Весь був мокрий. Та дарма, я мав букет, та який букет! Конвалії ніжними оченятами дивилися на мене, а я бачив між ними Тетяну.
До Тетяниного будинку я підходив із хвилюванням. Мені не хотілось нести букет до школи, щоб усі бачили. Як тільки дівчина виткнулась за хвіртку, я простягнув букет.
Вона підвела тонкі вигинасті брови, кліпнула довгими віями. В глибоких карих очах було і здивування, і захоплення красою букета. Вона глянула на мене й зашарілася.
Задоволений собою, я побіг до школи. Збіг на ганок, попрямував до свого класу. Відчинив двері… і підлога підо мною захиталася. Мені забракло повітря. 80 Біля вікна стояла Тетяна і, звівши тонкі, вигинасті, мов стебло конвалії, брови, запитливо дивилась на мої руки.
Предмет: Математика, автор: tanyalindemann