Предмет: Информатика, автор: neredov01

Электронные таблицы : Большая таблица
Баллы: 3
Ячейки электронной таблицы заполнили следующим образом:

1.Ячейки диапазона B1:CW1 последовательно заполнили числами от 1 до 199.
2.Ячейки диапазона A2:A101 последовательно заполнили числами от 2 до 200.
3.В ячейку B2 поместили формулу =ОСТАТ($A2;B$1) и затем скопировали ячейку A2 во все ячейки диапазона B2:CW101.
Сколько получилось ячеек со значением 0 в диапазоне B2:CW101? В ответе укажите целое число.

Примечание. Функция ОСТАТ(A;B) вычисляет остаток от целочисленного деления A на B.

Ответы

Автор ответа: Reservs12
0

Надо просуммировать каждую седьмую ячейку, рассмотрим на примере:

В столбце Н согласно условию стоит семерка, раскроем формулу

=ОСТАТ((7+1)*1)/8 = 8/8 = 1 (остаток 0)

Следующее число, дающее ноль будет 15, потому что 15+1*1 = 16, и это нацело делится на 8.

Всего нулей получаем 12.

Подробнее - на Znanija.com - https://znanija.com/task/32608318#readmore


Reservs12: Можно и было поискать в интернете
neredov01: Это разные задачи..
Reservs12: а сори
pers256: Сколько получилось ячеек со значением 1 в диапазоне B2:CW101?
pers256: поможешь?
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: angelinasafonova1503
ПОМОГИТЕ!!!!!!! СРОЧНО!!!!!!ЗАВДАННЯ 1) Пригадайте (усно) ознаки публіцистичного стилю (мету, сферу використання, основні ознаки, жанри, актуальні теми, мовні особливості). 2)Прочитайте подану нижче статтю, складіть і запишіть до неї складний план.


Це був звичайнісінький тролейбус, а в ньому їхали звичайнісінькі пасажири, кожен зі своїми проблемами і клопотами. Неподалік від дверей стояв хлопчик, імовірно, шестикласник, зі значком, на якому був зображений Брюс Лі; хлопчик думав про щось своє й ні на що не звертав уваги.


На одній зупинці до тролейбуса увійшла жінка, інтелігентна на вигляд, гарно одягнена. Проходячи до середини салону, вона не змогла розминутися з хлопчиком і одразу голосно й різко заговорила, відразу розвіявши свій імідж інтелігентної жінки.


– Ти чого стовбичиш тут? Не бачиш, що люди заходять? Ти що, не можеш відійти убік?


Пасажири почали озиратися. Опинившись у центрі уваги, хлопчик знітився і похнюпився. Та, напевно, жінці сподобалася роль публіч­ного ментора, і вона повела далі:


– Ви тільки погляньте – він собі мовчить. Йому й на думку не спаде, що потрібно попросити вибачення.


Хлопчик знітився ще більше. А в тролейбусі розгорілася дискусія про невиховану сучасну молодь, про невдячність і безкультурність дітей, задля яких суспільство затрачає стільки зусиль і коштів…


– Чому ти очі відводиш? Щось не віриться, що тобі може бути соромно, – знову взялася за школяра жінка. – Дивись-но, він собі ще й якогось фашиста на куртку начепив, – продовжувала вона свою педагогічну «атаку», цього разу спрямувавши її на значок із зображенням Брюса Лі. – Ти знаєш, хто там намальований і що там написано?


Жінкою явно заволодів виховний азарт. Вона сповістила на весь тролейбус, що десять років пропрацювала у школі, що набачилась ще не такого і на всі сто відсотків впевнена, що цей хлопчисько є нестерпним учнем і домашнім тираном, що він, звісно ж, у поганій компанії та й взагалі за ним колонія плаче…


Педагогічна «екзекуція» тривала доволі довго. Урешті-решт на одній із зупинок об’єкт виховання не витримав і вибіг із тролейбуса. Хлопчина був розгублений, знічений, у його очах стояли сльози. Він нікуди не пішов, а залишився чекати наступного тролейбуса. Йому треба було ще їхати далі…


На жаль, люди, яким доводиться користуватися громадським транспортом, нерідко виходять із нього з поганим настроєм, брудним взуттям і відірваними ґудзиками. Але ніщо так не пригнічує мене, як подібні до описаного випадки «тролейбусної педагогіки», причому об’єктами її часто стають не тільки діти.


Пригадую такий випадок. В автобусі біля вікна, ближче до переднього входу, сиділа молода жінка в шубі, замріяно дивлячись у вікно. Людей дедалі більшало, було серед них і чимало літніх. Бабуся, яка стала біля жінки, почала голосно розмірковувати про те, яка невихована нині пішла молодь, що навіть місцем не поступиться; яку дорогу шубу має дівчина, а де ж її совість… Докори посипалися, як град, поборницю ввічливої поведінки підтримали й інші пасажири, а молода жінка все дужче блідла.


Коли автобус під’їжджав до наступної зупинки, жінка поволі підвелася і мовчки почала протискуватися до виходу. Всі враз змовкли: стало зрозуміло, що вона вагітна і до пологів залишилося небагато часу. Вийшовши з автобуса, жінка залишилася на зупинці – чекати наступного. І вигляд у неї був дуже пригнічений.


Ніхто у неї не попросив вибачення, але всі почувалися ніяково. Усі, крім войовничої бабусі, яка, вочевидь, і знати не хотіла, що і в інших людей, навіть молодих, теж бувають проблеми…


А могло ж бути й по-іншому. «Дівчино, чи не могли б ви поступитися мені місцем – мені дуже важко стояти». Жінка відповіла б: «Вибачте, я вагітна», – і хтось із пасажирів неодмінно запропонував би бабусі місце. І не було б конфлікту, не було б поганого настрою – якби бабуся виявила лиш трохи тактовності й терпіння.
Предмет: Другие предметы, автор: pollilpldl
Предмет: Қазақ тiлi, автор: milana48588
Предмет: Алгебра, автор: nessai1