Предмет: Русский язык, автор: f1ewkib

Написать сказку про местоимения

Ответы

Автор ответа: dasdqwfqsda

Ответ:

В тридевятом царстве в тридесятом государстве была большая страна. А страну эту называли Страна Местоимений. И были в этой стране и большие и малые города. И названия этим городам были – Личный, Возвратный, Притяжательный, Указательный, Вопросительный, Относительный, Отрицательный, Определительный и Неопределённый. И жило в этой сказочной стране великое множество местоимений.

Объяснение:

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Литература, автор: bsjdjdndn2

Чим відрізняються фінали розслідування в оповіданні ''Пістрява стрічка'' і ''Спілка рудих''?

5 лет назад

Предмет: Математика, автор: lidatixonova003

помогите с пояснением

5 лет назад

Предмет: Литература, автор: delisaaaaa

стислий переказ "у степу" Біля струмка козак Микола спішився і зсадовив малого на зем лю. Коня завів у затінок, розсідлав. Самопал обережно притулив до дерева. Микола розпакував речі. У торбинці лишилося ще трохи борошна, пшоно, кiлька што сала, сіль та з десяток сушених рибин. Мідним казанком чоловік зачерпнув зі струмка крижаної води. Тоді всипав кілька жмень пшеничного борошна, посолив і почав вимішувати тісто. Коли тісто стало таке круте, що вже не липло до рук, Микола насипав у казанок ще борошна і заходився перети рати тісто з борошном грушевою ложкою, аж поки буханець тіста не перетворився на дрібненькі кульки. Їх Микола обережно зсипав у неглибоку дерев'яну миску. Хлопчик тим часом напоїв коня Буланка й насипав йому вівса. Потім заступом викопав ямку, по боках поклав два шматки вивер нутого дерну, а на них, як на цеглину, примостив поданий Миколою казанок, наповнений набраною зі струмка водою. Козак сам заклав у ямку паливо, брязнув важким кресалом. І ось казанок облизують прозорі язики полум'я. Коли завирував окріп, Микола всипав у казанок усю гору борошняних кульок. Ось випiрнула з каламутного варива одна, друга, потім ще кілька закружляли по колу. Нарештісі борошняні горо шини піднялися нагору. Микола зняв казанок з вогню, повичерпував варене тісто й на клав його у дерев'яну миску. Удвох із малим вони прочитали Отче наш» i взялися розкошувати гарячою затiркою. Ще й по рибині з'їли. Тільки козак зібрався загадати малому роботу, як побачив, що той уже спить на м, якiй траві. Чоловік усе сам помив у струмкові й заховав у торби. Засипав піском вогнище, яке ще тліло. Осідлав Буланка, повантажив торби, припасував до сідла самопал. У глибині долини козак побачив ніби кілька макових зернят. Але зернята ті рухались! Микола всадив сонного хлопчика в сідло і повів коня до най ближчого пагорба. Крапки-вершники на мить застигли, а тоді по чали невблаганно наближатися. Козак знайшов густий кущ, один із товстих пагонів притис якомога нижче й жмаком трави прикрутив його верхівку до сусід нього куща. До гілки ж приладнав стрілу. Зладнавши такий «самостріл, Микола вiдвiв вiд кущів коня. Невдовзі за його спиною наче дитина в долоні ляснула. То в когось із переслідувачів влучила Миколина стріла. -Ваше, воріженьки щастя, що малий зі мною! Чоловік легко злетів у сідло, малого ж пересадив наперед. Буланко чимдуж погнав до найближчого лісу (За Ю. Логвином). ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА НА ЗАВТРА СРОЧНО