Предмет: Русский язык, автор: nastena1274

предложение со словом Юла небольшое​

Ответы

Автор ответа: fira075
0

1)Мой брат постоянно играется с юлой.

2)Я не люблю играть с юлой


mashalis098: Я люблю играть в игрушку юла
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Ryan3
1. Звертання – це :
А слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням
Б слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення
В чуже мовлення, передане дослівно, без змін
Г самостійна частина мови
2. Звертання :
А є головним членом речення
Б є другорядним членом речення
В не є членом речення
Г є складним реченням
3. Своє ставлення до повідомлюваного мовець висловлює за допомогою :
А однорідних членів речення
Б звертання
В вставних слів ( словосполучень, речень )
Г сполучників
4. Вставні речення виділяються :
А лапками
Б дужками або тире
В двокрапкою і тире
Г крапкою з комою
5. Знайти речення, у якому звертання стоїть на початку.
А Ти зійди на гору, брате , і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.
Б О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя.
В Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.
Г Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх.
6. Визначити речення з поширеним звертанням.
А До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься.
Б Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.
В Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.
Г До тебе , мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають
безмежні обрії знань.
7. Знайти речення з непоширеним звертанням.
А Краю героїчний, пісне соколина, ми розбили бурі вільними грудьми, підняли ми в лузі
журну ту калину, Україну славну звеселили ми .
Б Гірке, Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми.
В Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти .
Г Запалай , мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.
8. Знайти речення зі вставним словосполученням.
А Густий, соковитий, запашний бур’ян з – під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію.
Б Оце ( одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на
призьбі, дивилася у поле на шлях.
В Почуття підлого переляку і жадоби жити ( за всяку ціну жити !) змагалося з почуттям
честі, з почуттям самозбереження , важливішого, ніж збереження фізичне.
Г Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий.


9. Знайти речення, у яких вставні слова виражають упевненість.
А Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік.
Б Мені тепер відкрилося нарешті, що людина створена для любові , для кохання , для
зачарованості й захопленості.
В Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі.
Г Увечері пішов дощ.
10. У яких реченнях допущено пунктуаційні помилки?
А О поле, й дорога, і річка, й узлісся зелене ! Ви в серці у мене.
Б О незвичайна, чародійна мово, хоч пронеслася молодість громово , твій звук у мене в
серці не затих.
В О Львове, батьку мій камінний , знаю, як мучила тебе страшна жада в бою, коли
напасницька орда топтала і роздирала Русь безкраю.
Г За все тобі спасибі, низький уклін о земле, наш уклін!
11. Установити відповідність між реченнями і типами вставлених конструкцій ужитих у них.
А Юні друзі, ви, певна річ, полюбляєте мандри.
Б Література , за висловом письменника , наповнює ідеї плоттю й кров’ю.
В В ім’я миру і злагоди народів , напевне, кожний із нас не пошкодує віддати розум і
здібності, віддати всі найкращі сили своєї душі.
Г А я хвилину виберу, скажу про командира ( отак за першим спогадом і другий
виплива) : душа у нього щира…
Д А ці вміння розмовляти і слухати ( як зазначає більшість учених – психологів) дуже
важливі для людини.
Е Мабуть, не злічити всіх визначень сили і краси народного поетичного слова.
1. Вставне слово
2. Встане словосполучення
3. Вставне речення
12. З’ясувати відповідність між реченнями і типом вставних конструкцій за вираженням
ставлення мовця до повідомлюваного.
А Жахіть війни, на щастя, ви не знали…
Б Мабуть, передчуття розлуки властиве людині .
В Зрештою, навчання триває і після закінчення школи.
Г На материні прохання, уявіть собі, ніхто не зважає.
Д Тепер, щоправда, досить було і сумно.