Предмет: Английский язык, автор: dmitrikonyaev

Напишете сочинение на 5 предложений на английском, на тему боязни высоты

Ответы

Автор ответа: vikulyakotova2
0
Each person has fears. And all of them are individual, as well as people. Fears it is norm. I have for example a fear before the future. Because it isn't known that will be farther that will happen to me. Maybe I will become successful can and vice versa. Still it happened nothing, and people already feel fear, it as a presentiment. But thanks to fear we have a presentiment of something frightening, and we are already ready to it.
Of that do I am afraid? 
At first I thought that I am afraid of nothing, but then understood it absolutely not so. So of that I am afraid? It seems to me that each of us though once felt fear, once was frightened of a loud sound of brakes of the car and though I heard this sound, being in shop, but believe, very much I was frightened. When I was small I was afraid of a wolf who swallowed the Little Red Riding Hood and her grandmother. Of course there are also other fears: I am afraid to receive the two or I am afraid something important to forget. I am afraid and I worry about health of the relatives. I don't know that such war, but my great-grandfather told me about horrors of war and I hope, such will never repeat. To me it is thought that the fear this normal state differently of people recklessly would rush in various adventures, the fear for the life of many stops from similar steps.
Похожие вопросы
Предмет: Українська література, автор: kosmomishka2007
написати тези.ось приклад і так всі 6 груп коротко сформулювати одне речення і записати тезу

І Шевченко-художник.

- Виписана теза.....

- Виписана теза....

-......

-.........

ІІ Шевченко і його "Щоденник".

- Виписана теза.....

- Виписана теза....

-......

-.........

ІІІ Тарас Шевченко в історії української літературної мови.

- Виписана теза.....

- Виписана теза....

-......

-.........

Лексикою (арена, арія, гармонія, грація, епілог, епопея, елегія, інтродукція, ко- лега, оригінал, легіон, лабіринт, космо- політ, консиліум та ін.). ономастичною лексикою (Богун, Наливайко, Підкова, Гамалія, Трясило. Чалий, Швачка, Гон- Та, Дорошенко, Потоцький, Понятов- ський. Конецпольський і под.), топоні мічними назвами (Батурин. Звенигород, Монастирище, Лисянка, Лебедин, Сміла, Яр Холодний, Мотрин монастир. Ост- ра брама, Кос-Арал тощо), реальними і міфологічними іменами та назвами ста родавнього світу (Архімед, Брут. Про- метей. Алкід, Аполлон, Лета, гінекей, гладіатор та ін.).


Слід відзначити неосяжність діапа- зону Шевченкового слова, яке ввібрало в себе всі кольори і барви світу, синоні мічні можливості фонетики і граматики мови, багатогранність літературних жан- рів, родів і видів, стилістичні можливос- ті української мови. Слово Шевченка відображае в собі духовні скарби народу, його історію, звичаї, культуру. У рідному слові Т. Шевченко вбачав могутню силу: ... Возвеличу


Малих отих рабов німих!


Я на сторожі коло їх


Поставлю слово. Шевченкове слово віддзеркалює ха- рактер українського народу, розкриває його душу в усіх її проявах, стає емо ційно-експресивним центром (пасочка пташка Оксана; сердяга, убогий, бідний Ярема; чорнобрива Катерина тощо). Різ- номанітні форми імен у творах Т. Шен ченка демонструють багату словотвірну систему української мови (Катря, Кат- руся, Івась, Івашечка, Петрусь, Петру ха, Ганнуся, Ганнусенька, Наталонька тощо). Стилістичні можливості слова передано за допомогою зменшувальних словотвірних засобів (пташечка, ли- шенько, головонька, оченята, слізоньки, серденько, рученьки, дівчинонька, руса- донька, ненька, голубка, місяченько, соло- вейко, подруженька та ін.), образної сим-


воліки, метафоризації (хата-могила, сичі віщують; могили сумують, говорять, з вітром розмовляють: Україна журить- ся, плаче, сиротою блукає над Дніпром тощо). Варто зазначити, що Т. Шевченко утвердив у літературі і давні українські форми звертань: «Зоре моя вечірняя, зі- йди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою», «Катерино, серце мое! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінеш- ся з малим сиротою?».


Довершеність вислову, гармонія зміс- ту і звучання, музичність мови Т. Шев ченка є свідченням його глибокого зна- ння джерел рідної мови, чуття мови, розуміння ваги літературної мови в письменстві. У творах Великого Кобзаря ніби «цілий народ <...> говорить устами свого поета» (М. Костомаров). Підтвер- дженням цьому є народні пісні на слова Т. Шевченка: «Реве та стогне Дніпр ши рокий», «Така її доля», «По діброві вітер вие», «Думи мої, думи мої», «Нащо мені чорні брови», «Ой літа орел, ли «Як умру, то поховайте», «Вітер з гаєм розмовляє», «Зоре моя вечірняя» та ін.


Т. Шевченко писав свої твори росій- ським правописом (іншого не було). На- ведемо зразок з оригіналу 1847 року:


Мени однаково, чи буду


Я жить в украини, чи ни Чи хто згадае, чи забуде Мене вь снигу на чужини ОднаковиСинько мени.


Незважаючи на російський правопис граматика мови Шевченка відобража граматичну систему української загаль- нонаціональної мови. Він свідомо уника русизмів, просторіччя, відмовляється від форм типу говоре, носе, мандровами, мордовати, частовати, утопицця, смі- єцця, Хведір, Хвастів, які трапляються творах інших письменників. У тво рах Великого Кобзаря простежується усталення літературних форм говорить, носить, Федір, Фастів, дієслів із суфік сом -уба- (мурувати, мандрувати), пра- вописних форм на -ться (утопиться, сміється) тощо. Т. Шевченко відшліфо- вував свою мову, прагнув зробити її зро зумілою для широкого читацького кола, У листі до брата Микити 1840 р. він пише: «Брате Микито, треба б тебе пола яти за те, що я твого письма не второпаю: чортзна по-якому ти його скомпонував ні по-нашому, ні по-московському, ні се, ні те... А я ще тебе просив, щоб ти писав по своєму».


До Т. Шевченка не було такого пись менника чи поета, який так глибоко знав би народну українську мову і зумів ви- робити естетичні загальнонаціональні мовні норми. У його творах остаточно утвердилися і національні назви Укра іна, украінський.


Т. Шевченко став справжнім творцем сучасної української літературної мови, відібравши з національної мови україн- ського народу найкращі лексико-фразео- логічні, орфоепічні, граматичні, сти лістичні мовні засоби і поєднавши їх у своїх творах у єдину чітку мовностиліс тичну систему. Поет унормував загаль- нонародну мову, відкрив для української мови необмежені перспективи подальшо го розвитку як мови літературної, вивів П на рівень високорозвинених європей ських мов.
Предмет: Математика, автор: nklinduh08