Предмет: Русский язык, автор: настасия11112003

Помогите пожалуйста . Надо написать эссе на тему «Идет волшебница – зима…»и использовать однородные члены . Надо срочно. Заранее спасибо .

Ответы

Автор ответа: Nasta4849
0

Выбирай то что нужно,или же всё!

Зима – это самое волшебное время года. Зимой весь мир преображается. Как будто волшебник из сказочной страны спустился в наш мир и укутал города белоснежным покрывалом.

     Бывает, идешь по улице, а вокруг все белым бело, на ярком солнце искрится белоснежный, чистый снег. Все деревья, вторя зимней природе, становятся белыми. На их, когда-то коричневых, ветках порхают зимние птички, снегири и синицы. Они нам кажутся издалека пушистыми шариками, прыгающими с ветки на ветку.

     На зимнем окне за одну ночь появляются волшебные прекрасные узоры. Эти узоры, всегда разные, создают ощущение того, что к нам в мир прокрался магический художник, раскрашивающий наши дома. На солнце узоры тают, но ночью они появляются снова. Так усердно работает зимний художник!

     Зимой создается ощущение сказочности также благодаря Новому Году. Новый Год – это главные праздник для всех людей. Символами Нового Года являются Дед Мороз и его внучка Снегурочка. Всю зиму эти персонажи не покидают нас, заставляя верить в волшебство и в сказку. 

     Зимой хочется верить в сказочные силы. И волшебница зима доказывает нам это своей прекрасной природой. Все радуются зиме, пусть даже это и самое холодное время года.


настасия11112003: надо как сочинение -рассуждение ,наподобие : это высказывание точно описывает ... Просто сочинить я тоже могу ,а вот рассудит нет .
настасия11112003: в интернете я тоже это нашла
Nasta4849: делай как знаешь!
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: horrorlovezxc
СРОЧНО! ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ-ЛАСКА, ДАЮ 95 БАЛЛІВ
Завдання до тексту:
Тема й основна думка тексту...
Текст належить до стилю мовлення...
Типи мовлення поєднані в цьому тексті...
Визначте мікротеми висловлювання.

1. Виписати з тексту речення зі звертаннями та вставними словами.
2. Скласти складний (розгорнутий) план тексту. ( з інтернету не списувати, я його читала і не зарахую)
ПЕРЕКАЗ ПИСАТИ НЕ ТРЕБА! тільки завдання! Я дуже буду вдячна якщо ви мені допоможете乁⁠༼⁠☯⁠‿⁠☯⁠✿⁠༽⁠ㄏ

Текст
До чого ж гарно і весело було в нашому горóді! Ото як вийти з сіней та подивись навколо — геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвіте весною! А що робилось на початку літа — огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати.

Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому. Вони лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю.

А малини — красної, білої! А вишень, а груш солодких, було. як наїсися,— цілий день живіт як бубон…

Збирались ми на косовицю, здається, завжди довго. Я лежу на возі. Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер. До Десни верстов п'ять дуже складної дороги.

Переїхати треба дві великі калюжі з гнилицями, що, мабуть, ніколи не висихали, два мости, потім знову одну гнилицю, потім два хутори з собаками і село Мале Устє по вузесеньких кручених вуличках, … і знов понад річкою між осик і дубів, і вже аж там, над самою Десною, було моє царство.

Пахне огірками, старим неретом волока, хлібом, батьком і косарями, пахне болотом і травами, десь гукають, і... зразу чую, деркачі й перепілки.

Прокидаюсь на березі Десни під дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне в’ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс — все блищить і сяє на сонці. Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п'ю воду. Вода, ласкава, солодка. Вбігаю в ліс — гриби. У лози — ожина. В кущі — горіхи. В озері воду скаламучу — риба. Чуєте, люди, яка краса!

Погодою у нас на сінокосі щось, казали, років з півтораста завідувала ворона. Це була, так би мовити, наша фамільна ворона. Вона возсідала коло нашого куреня на високій сокорині і звідти бачила всіх нас і все, що ми пили, їли, яку рибу ловили, чи де зарізали деркачика косою чи перепілочку, бачила усіх пташок у нашім лісі, все чула і, найголовніше, віщувала погоду. Вона бездоганно вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному ясному небі. Один тільки дядько Самійло не піддавався воронячим чарам.

Тільки було це, здається, так давно, що майже все вже розтануло в далекім марлеві часу, як сон, і потонуло. Одна лише Десна зосталася нетлінною у стомленій уяві, мабуть, назавжди. Свята, чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій.

Нема тепер уже таких річок, як ти була колись, моя Десно, нема. Нема ні таємниць на річках, ні спокою. Ясно скрізь.
Тоді Десна була глибокою і бистрою рікою.

Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно… Так багато дала ти мені подарунків на все життя.

Далека красо моя, чуєш?! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шлях.
Предмет: Алгебра, автор: burlachkoo2