Предмет: Русский язык, автор: Аноним

Помогите пж Синтаксический разбор предложения ,,Над верхушками деревьев в голубом небе плывут лёгкие облака'' 44 балла

Ответы

Автор ответа: Master2005wdw
9
Над верхушками деревьев в голубом небе плывут легкие облака.
  
над-предлог
верхушками-определение  прилагательное
деревьев-дополнение   существительное
в-предлог
голубом-определение  прилагательное
небе-дополнение  существительное
плывут-сказуемое  глагол
легкие-определение  прилагетельное
облака-определение  существительное

Аноним: Спасибо и пж напиши еще характеристику предложений
Аноним: пж
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: nakon2000
Прочитайте, випишіть з речень вставні компоненти й охарактеризуйте їх за значенням.

1. Отаке, ну таке пак щось гарне приснилось у човнi. Забув. А може, й не снилось, може, й справдi було на Деснi? Було-таки й справдi, та вельми давно вже минуло й розгубилось на шляхах, i вже нiколи не вернеться святiсть босоногого дитинства. I тютюн уже не зацвiте для мене поповими ризами, i не злякає мене страшний божий суд, якщо вже не злякав людський. Однi тiльки бажання творити добрi дiла й зостались при менi на все життя. 2. Зловісні спалахи шаріли навколо, й така туга розлита була в цьому невірному світлі, такі недобрі звуки порушували нічну тишу, що вся, здавалось, земля стогнала від тяжкого передчуття. 3. Було так тихо, що, здавалось, чути рух крові в серцях. 4. Це був міцний і пристрасний солдат. Голова в нього була перев'язана бинтом. Та він, здавалось, не пам'ятав про рану. Неголений, мокрий, укритий кіптявою й прахом Берліна, він щойно вийшов з бою й весь ще курів на осонні біля Бранденбурзької брами. Він казав, усміхаючись і думаючи вголос: — Передо мною проходять війська — товариші мої. Я пропускаю їх, як командуючий, хоч я й не генерал, звичайно, і не маршал, — простий сержант Іван Орлюк, колгоспник з Наддніпрянщини. 5. Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище; а може (плачет), забув, що я живу і на світі. 6. А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці. 7. На щастя, Федько не може чути ніяких порад і щасливо добирається до берега. 8. Справді, Федько стрибнув на крижину, потім на другу, і знов на березі всі притихли, слідкуючи за одчаяним хлопцем.