Предмет: Українська мова, автор: slisar4ukbogda

Який вчинок можна важати героїчним? Твір роздум

Ответы

Автор ответа: tayisiyabendug1
9
Надзвичайно хвилююче написано твір «Печенізька облога Кит єва*. Читаючи його, я ніби знов і знов відчуваю те, що.довелося пережити відважному хлопцеві, який зміг врятувати ціле місто від печенігів. Не можна не дивуватися мужності та кмітливості, які проявив цей юнак у критичну годину. Адже це був хоробрий та відчайдушний вчинок — спробуйати дістатися на інший берег Дніп­ра. Треба було пройти крізь вороже військо.Хлопець виявився надзвичайно сміливим. Він добре усвідом­лював, що якщо його схоплять, то вб’ють. Хлопець ризикував своїм 9 СУТ 2500. 5-11 кл.
життям, щоб врятувати вмираючий з голоду Київ. Це говорить про те, що хлопець був патріотом своєї країни. Вразили мене і його надзвичайна кмітливість, глибокий розум, те, як він'зміг перехит­рив ворогів. Зробивши вигляд, ніби він один з них і просто шукає загубленого коня, він дійшов до Дніпра. А коли вороги кинулися до нього, хлопець був уже на середині річки. Так відважний юнак зміг повідомити про надзвичайне становище Києва хороброго Претича і цим врятував місто. І хоч ім’я хлопця давно забуте під вагою сто­літь, його героїчний вчинок до сьогодні не перестає хвилювати та захоплювати
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: kostafomin096
Прочитайте текст , що поданий нижче і доведіть, що він написаний у науковому стилі.
Усна народнопоетична творчість тривалий час була одним із засобів узагальнення життєвого досвіду українців, втіленням народної мудрості, світогляду та ідеалів. О. Потебня у дослідженні «Із записок з історії руської словесності» заперечував процес занепаду фольклорної традиції. Науковець обґрунтовував думку, що народнопоетичні образи були і залишаються незмінним джерелом естетичних вражень, нового естетичного осмислення дійсності [72, с. 57 ]. Усна народнопоетична творчість була і продовжує бути для літератури не тільки зразком художньої майстерності, але й одним із основних джерел тем, мотивів, образів. Зближення уснопоетичної колективної творчості з індивідуальною авторською проходило у два способи: 1) пряме запозичення, використання фольклору як ідейної основи та стилізація під народні зразки; 2) переосмислення фольклорних елементів, їх трансформація [68, c. 74].
Таким чином, міфологізм та фольклоризм стали характерними явищами вітчизняної літератури на межі ХІХ-XX століть не лише як художній прийом, а й як світосприйняття. Як спосіб поетичної реалізації міфу та фольклору у творах оригінальної літератури вони яскраво виявилися в драматургії, поезії, романі; в останньому найбільш виразно проявилася специфіка новітнього міфологізму, оскільки в XIX ст. роман, на відміну від драматичних та ліричних творів, дуже рідко ставав полем міфологізування. Феномен міфологізму та фольклоризму, безсумнівно, досяг свого апогею у добу неоромантизму, завдяки чому привернув до себе увагу науковців.