Предмет: Английский язык, автор: Anya29082006

Пожалуйста переведите этот текст. Буду очень благодарна.

Приложения:

Ответы

Автор ответа: Gabenik
1
Ты в сказке "The Tinder Box". Я солдат. Я встретил которого недалеко от большого дерева с дырой в нем. Её tinder box упала вниз с дерева. Она попросила меня спустится за ней и пообещала мне денег. Но деньги в трех комнатах которые охраняются тремя собаками. первая собака с глазами размером с тарелки. У второй собаки глаза с колесо. А у третей собаки глаза такие большие как башня или замок. Собаки очень опасны. Но если я заверну собак в фартук который мне дали, они станут безвредными и я смогу миновать их. Но что-то пошло не так. Двери в комнаты были закрыты и я не мог открыть их.


Как то так. Немного неправильно но ты посмотри.
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: nicevicheliza
ДОПОМОЖІТЬ НАПИСАТИ ПЕРЕКАЗ
Краса Карпат завжди вражала Аліну. їй здавалося, що тільки тут вона може дихати на повну силу. Це так, ніби у твоїх легенях відкриваються до пір незвідані шлюзи і туди щедро, разом з ароматом сосен, вливаються ці гори — сильні й величні, красиві й неповторні. І ти відчуваєш, що ти тут не лише гість чи не просто гість... Ти — частина того, що люди називають природою, і гори вже давно жили в тобі, снили, марили тобою чи ти ними. Ти можеш тільки прийняти їх щедрі обійми, навчитися жити в них. Вранці Аліна прокинулась із відчуттям, наче хтось шарпає намет і хоче його перевернути. А ще вона тремтіла від холоду. Напевно, надворі похолодніло. Доведеться вилізти з намету й спробувати зігрітися бігом. Світанок ніжно і трепетно торкає голівки гір своєю молочною барвою, а навздогін йому підкрадається розкуйовджене вітром бузково-рожеві. Аліна стоїть із розкритим від подиву ротом. Слабкі, несміливі дотики сонця пестять землю, ніби дбайлива матуся, — обережно, щоб не сполохати рідну дитинку після солодкого сну. Красиво, як тут красиво. Ось куди треба частіше приїжджати на етюди, і вона раптом згадує, що в неї із собою папір й олівці. Можна зробити замальовки. Аліна забуває, що ще кілька хвилин тому їй було холодно. Вона дивиться в очі сонцю і не мусить для цього задирати голову. Вона зазирає йому в очі, навіть трішки згори, а воно, борсаючись на сході з приклеєним за небокрай останнім промінчиком, вперто прагне відштовхнутися від землі, щоб покотитись блакитним полем.