Предмет: Другие предметы, автор: Ромака126

знаешь ли ты? в названиях каких вещей перешли имена людей и географические названия? Во французком городе пломбьер впервые изготовили сливочное мороженое.
По имени ярмарочного паяца Жиля-владельца несузарной безрукавки-была названа мужская одежда без рукавов,которую надевают под фрак,пиджак.
Итальянский город Болонья дал своё имя выведенной в нём комнатной собачке.
Имя создателя-фламандского мастера Батиста де Шамбре-носит тонкая ткань.
Срочно!:-З

Ответы

Автор ответа: Anastasia071198
7
Бешамель — соус, приправа к мясным блюдам. Назвав по имени гофмейстера французского короля Людовика XIV, маркиза Бешамеля, продиктовавшего своему повару рецепт нового соуса.

Наполеон — пирожное — получило такое название не во Франции, как следовало бы ожидать, а в России, в год столетнего юбилея Отечественной войны 1812 года. Одна из фирм выпустила в продажу многослойное пирожное в форме треугольника, напоминавшего треуголку Наполеона.

Пралине — поджаренный и обсахаренный миндаль, а сейчас и сорт пирожного. Когда французский король Людовик XIV посетил занемогшего маршала Плесси‑Прале‑на, кондитер маршала подал к столу приготовленный таким способом миндаль. Лакомство пришлось королю по вкусу и стало известным под именем хозяина дома.
Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: nicevicheliza
ДОПОМОЖІТЬ НАПИСАТИ ПЕРЕКАЗ
Краса Карпат завжди вражала Аліну. їй здавалося, що тільки тут вона може дихати на повну силу. Це так, ніби у твоїх легенях відкриваються до пір незвідані шлюзи і туди щедро, разом з ароматом сосен, вливаються ці гори — сильні й величні, красиві й неповторні. І ти відчуваєш, що ти тут не лише гість чи не просто гість... Ти — частина того, що люди називають природою, і гори вже давно жили в тобі, снили, марили тобою чи ти ними. Ти можеш тільки прийняти їх щедрі обійми, навчитися жити в них. Вранці Аліна прокинулась із відчуттям, наче хтось шарпає намет і хоче його перевернути. А ще вона тремтіла від холоду. Напевно, надворі похолодніло. Доведеться вилізти з намету й спробувати зігрітися бігом. Світанок ніжно і трепетно торкає голівки гір своєю молочною барвою, а навздогін йому підкрадається розкуйовджене вітром бузково-рожеві. Аліна стоїть із розкритим від подиву ротом. Слабкі, несміливі дотики сонця пестять землю, ніби дбайлива матуся, — обережно, щоб не сполохати рідну дитинку після солодкого сну. Красиво, як тут красиво. Ось куди треба частіше приїжджати на етюди, і вона раптом згадує, що в неї із собою папір й олівці. Можна зробити замальовки. Аліна забуває, що ще кілька хвилин тому їй було холодно. Вона дивиться в очі сонцю і не мусить для цього задирати голову. Вона зазирає йому в очі, навіть трішки згори, а воно, борсаючись на сході з приклеєним за небокрай останнім промінчиком, вперто прагне відштовхнутися від землі, щоб покотитись блакитним полем.