Предмет: Русский язык, автор: yangirova1981

сочинение на тему жостовская роспись

Ответы

Автор ответа: Аноним
92

Жостовская роспись –  уникальное явление в русском  искусстве. Художники используют разные приемы, чтобы донести свою идею для  людей.  Сначала скорописью создается  рисунок на  загрунтованный поднос  .  Он очень красив и прост одновременно. Получаются роскошные букеты, вкусные фрукты... На черном фоне. Жостовский поднос родился в деревне Жостово. На нем показывалось веселье : тройки, чаепития с самоваром и каральками... Все богатство русской земли отразилось в рисунках. Васильки, незабудки, лилии , розы сочетались  с диковинными сказочными цветами. Удивляешься богатству воображения мастеров, которые сумел взлететь над суетой и сделать обыденное праздничным. Ведь цветы светятся и будто бы выходят из таинственного , глубинного мрака  !  Рисунки не похожи один на другой. Нет ни одного повторяющегося ! Фантазия талантливых людей  радует глаз   и живет  в веках.

Похожие вопросы
Предмет: Математика, автор: flipras52
Предмет: Алгебра, автор: Ziddz
Предмет: Українська література, автор: dunuss2006
Помогите выписать из вірша "Співець" персоніфікації!!!!!


Співець
Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Лісні голосні;

Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
Натури краса.

Гордо палала троянда розкішна,
Найкраща з квіток,-
Барвою й пахом вродливиця пишна
Красила садок.

А соловейко троянді вродливій
Так любо співав,
Голосом дивним співець чарівливий
Садки розвивав;

Слав до вечірньої зорі прощання,
Що гасла вгорі,
Ще ж голосніше співав на вітання
Поранній зорі...

Вже пролетів, немов пташка зальотна,
Весняний той час, —
Осінь холодная, осінь вільготна
Панує у нас.

Тихо спускається нічка осіння, —
Година сумна;
Місяць холоднеє кида проміння;
Здалека луна

Пугача віщого крик — гук єдиний;
Діброва німа.
Де ж соловейко? де ж спів солов'їний?
Ох, де ж він? Нема!

В вирій полинув, де вічная весна,
Натхненний співець.
Вічно красув там рожа чудесна,
Там теплий вітрець;

Глухо і смутно кругом на просторі.
Мій гаю сумний!
Кинув співець тебе в тузі та в горі,
Тебе й край рідний.

Тиша така тепер всюди панує.
Лиш в листі сухім
Вітер зітха, мов дріада сумує,
Із жалем глухим.

Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!

І розлягалась би завжди по гаю
Ясна-голосна
Пісня, й розквітла б у рідному краю
Новая весна.

Та хоч би й крила мені солов'їні,
І воля своя, —
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!​
Предмет: Математика, автор: Khorokhorin