Предмет: Қазақ тiлi, автор: alex112002

Составить предложения со словосочетаниями:
Сол балуан, мына жарыс, мынау жүлде, осы кілем, бұл жеңіс, сонау жыла, ана жеңімпаз.
Срочно, и заранее спасибо.

Ответы

Автор ответа: КамилаМА
2
Сол балуан мына жарыста жениске жетти. Бул женис ушин оган мынау жулдени берди
Похожие вопросы
Предмет: Українська література, автор: taepersona220
написать пересказ по тексту 75 баллов СРОЧНО


Ми часто говоримо про дружбу, любов до ближнього. Добре знаємо, які вимоги поставити до того, кого з обережністю збираємося зарахувати до числа своїх друзів і знайомих, не від того, щоб і випробування їм влаштувати на чистоту сумління. Знаємо, говоримо, розмірковуємо, сперечаємось. А наші взаємини й далі продовжують залишатися холодними та безпомічними. «Ти — мені, я — тобі», — чи не цим самоприниженням пропахли вони сьогодні? І от на часі ще одна недуга дружніх взаємин: «Мені ніколи!» «З усіх утрат утрата часу найтяжча», — писав видатний Сковорода. Як же тоді бути дружбі, співчутливості, милосердю? Невже час, затрачений на них, вважати згайнованим? А може, він і є саме тим невтраченим, золотим часом, відведеним нам на землі? Мати потребує нашої уваги, телефонує товариш, у сусіда елементарне прохання — а нам усе ніколи: у нас підготовка до уроків, інтернет-спілкування, заняття у фітнес-клубі. Після численних відмов раптом схаменулись, озирнулись — довкола порожньо, нікому й слова мовити. «Що ж це виходить, — задумуємося тоді, — живемо, щоб навчатися, чи навчаємося, щоб жити?» Свідомо обираємо життя повноцінне, а не самітницьке, позбавлене втіхи живого спілкування, твзаємодопомоги, душевного тепла. Жахаємося самої думки про самоізоляцію. Це ж те саме, що перестати жити взагалі! Дехто виправдовується заклопотаністю, усуваючись від світу і його проблем. А вони часто виявляються не чимось іншим, як товстошкірою байдужістю. Задумаймось, чи не вульгарно звинувачувати роботу, навчання в недосконалостях душі? І що важить більше: відданість справам чи підтримка людини в безвиході? Від нагромадження справ ми, звичайно ж, залишимося живі, але для інших — гинемо. Згодом починаємо розуміти, що втрачені й для себе. Та буває пізно. Ось він, духовний портрет заклопотаної людини. Точніше, заклопотаної собою людини, яка втратила здатність допомагати й розраджувати, перетворила співчуття на формальність, потопила турботу про інших у пустослів’ї. Сумно й боляче, якщо це портрет більшості моїх сучасників. Тож знаходьмо час! Ми живемо на відстані кроку від ближнього, і від нас залежить, поєднає чи розділить нас цей крок. Знаходьмо час! Прикро, якщо його нема. Боляче й несправедливо, якщо нема. Знаходьмо щоденно, а не тільки у вихідні. У календарі дружби і взаємодопомоги всі дні помічені. Не забуваймо: стукають у двері вашої душі за розрадою так, як стукали колись у потребі хліба і вогню. Знаходьмо час, бо для когось він може бути рятівним, єдиним виходом, майбутнім. Оскільки самотність усе частіше нагадує нам небуття, а відмова в підтримці гіркою самокритикою лягає на душу, візьмемо в життя як заповідь: знаходьмо час для ближнього!
Предмет: Физика, автор: bogomazsofia712
Предмет: Математика, автор: veronikacaplinska6
Предмет: Английский язык, автор: krlnaaa
Прочитайте текст, и скажите, какие утверждения верные, какие нет, а о каких не говорится в тексте
The Person I Admire
Sometimes people come into your life and you know they are to be
there for some purpose, to teach you a lesson or to help you under-
stand who you are. The people who you meet affect your life and
your success and downfalls. They help to create who you become.
On the first day of school our professor introduced himself and
asked us to meet someone we didn't know. I saw a wrinkled little
old lady smiling at us. Her smile lit up her whole being. She said:
"Hi, handsome. My name is Rose. I'm 87 years old. I've always
dreamed of college education and now I'm getting it." We be-
came friends. Every day for the next several months we left the
class together and talked nonstop. She shared her wisdom and
experience with me. At the end of the year Rose gave her grad-
uation speech. "We do not stop playing because we are old; we
grow old because we stop playing. There are only four secrets
of staying young, being happy and achieving success. You are
to laugh and find humour every day. You've got to have a dream.
When you lose your dream you die. There is a huge difference
between growing older and growing up. Anyone can grow older.
That doesn't take any ability or talent. The idea is to grow up by
finding a chance in change." All the students liked Rose. She
taught us by her example that it is never too late to be all you can
possibly be. We make a living by what we get. We make a Life by
what we give.
Утверждения:
1. The people you meet sometimes influence your life.
2. Rose was the youngest student at the college.
3. Rose was working for her second college degree.
4. Rose went to college when she was 20
but didn't finish her education.
5. Rose easily made friends with younger students.
6. Rose explained that to be happy
you must have a good sense of humour.
7. Old people are always happy.
8. Rose taught younger people to have
and realise their dreams.​