Предмет: Английский язык, автор: Аноним

Ставлю 35 баллов кто решит СРОЧНО

Present Continuous and Present Simple Tenses.
Put the verb into the correct form (Present Continuous Tense):
1. Tom and Ann cannot go out now. It ________ (snow) now.
2. Have you got umbrella? It _________ (start) to rain.
3. Jane’s on holiday in Italy. She________ (have) a great time and doesn’t want to come back.
4. Mother _________ (look for) her son. Do you know where he is?
5. Are you ready, Nick? “Yes, I _________ (come)”.
6. My father __________ (repair) the car.
7. _____ you ________(clean) the house now?
Put the verb into the correct form (Present Simple Tense):
1. The shop __________ (open) at 8 am and _________ (close) at 6 pm every day.
2. The earth ______ (go) round the sun.
3. My brother _______ (get up) at 7 o’clock every morning.
4. My mother ________ (wash) dishes every day.
5. My parents ________ (go) to the cinema once a month.
6. Usually I _______ (make) my bed at 6.30.
7. My grandfather _________ (read) newspaper every evening.
Put the verb into the correct form (Present Simple or Present Continuous Tenses):
1. Tom is very good at languages. He _______ (speak) three languages very well.
2. Are you ready? Everybody ________ (wait) for you.
3. My friends ________ (live) in France.
4. The train always _________ (leave) on time.
5. My mother __________ (go) to the swimming pool now.
6. My grandparents __________ (swim) in the river every day.
7. Ann _________ (play) computer games at the moment.
8. I _______ (like) to watch cartoons.

Ответы

Автор ответа: HellishHelen
4

1. Tom and Ann cannot go out now. It is snowing now.

2. Have you got an umbrella? It is starting to rain.

3. Jane’s on holiday in Italy. She is having a great time and doesn’t want to come back.

4. Mother is looking for her son. Do you know where he is?

5. Are you ready, Nick? “Yes, I am coming”.

6. My father is repairing the car.

7. Are you cleaning the house now?

Put the verb into the correct form (Present Simple Tense):

1. The shop opens at 8 am and closes at 6 pm every day.

2. The earth goes round the sun.

3. My brother gets up at 7 o’clock every morning.

4. My mother washes dishes every day.

5. My parents go to the cinema once a month.

6. Usually I make my bed at 6.30.

7. My grandfather reads newspaper every evening.

Put the verb into the correct form (Present Simple or Present Continuous Tenses):

1. Tom is very good at languages. He speaks three languages very well.

2. Are you ready? Everybody is waiting for you.

3. My friends live in France.

4. The train always leaves on time.

5. My mother is going to the swimming pool now.

6. My grandparents swim in the river every day.

7. Ann is playing computer games at the moment.

8. I like to watch cartoons.

Похожие вопросы
Предмет: Українська література, автор: taepersona220
написать пересказ по тексту 75 баллов СРОЧНО


Ми часто говоримо про дружбу, любов до ближнього. Добре знаємо, які вимоги поставити до того, кого з обережністю збираємося зарахувати до числа своїх друзів і знайомих, не від того, щоб і випробування їм влаштувати на чистоту сумління. Знаємо, говоримо, розмірковуємо, сперечаємось. А наші взаємини й далі продовжують залишатися холодними та безпомічними. «Ти — мені, я — тобі», — чи не цим самоприниженням пропахли вони сьогодні? І от на часі ще одна недуга дружніх взаємин: «Мені ніколи!» «З усіх утрат утрата часу найтяжча», — писав видатний Сковорода. Як же тоді бути дружбі, співчутливості, милосердю? Невже час, затрачений на них, вважати згайнованим? А може, він і є саме тим невтраченим, золотим часом, відведеним нам на землі? Мати потребує нашої уваги, телефонує товариш, у сусіда елементарне прохання — а нам усе ніколи: у нас підготовка до уроків, інтернет-спілкування, заняття у фітнес-клубі. Після численних відмов раптом схаменулись, озирнулись — довкола порожньо, нікому й слова мовити. «Що ж це виходить, — задумуємося тоді, — живемо, щоб навчатися, чи навчаємося, щоб жити?» Свідомо обираємо життя повноцінне, а не самітницьке, позбавлене втіхи живого спілкування, твзаємодопомоги, душевного тепла. Жахаємося самої думки про самоізоляцію. Це ж те саме, що перестати жити взагалі! Дехто виправдовується заклопотаністю, усуваючись від світу і його проблем. А вони часто виявляються не чимось іншим, як товстошкірою байдужістю. Задумаймось, чи не вульгарно звинувачувати роботу, навчання в недосконалостях душі? І що важить більше: відданість справам чи підтримка людини в безвиході? Від нагромадження справ ми, звичайно ж, залишимося живі, але для інших — гинемо. Згодом починаємо розуміти, що втрачені й для себе. Та буває пізно. Ось він, духовний портрет заклопотаної людини. Точніше, заклопотаної собою людини, яка втратила здатність допомагати й розраджувати, перетворила співчуття на формальність, потопила турботу про інших у пустослів’ї. Сумно й боляче, якщо це портрет більшості моїх сучасників. Тож знаходьмо час! Ми живемо на відстані кроку від ближнього, і від нас залежить, поєднає чи розділить нас цей крок. Знаходьмо час! Прикро, якщо його нема. Боляче й несправедливо, якщо нема. Знаходьмо щоденно, а не тільки у вихідні. У календарі дружби і взаємодопомоги всі дні помічені. Не забуваймо: стукають у двері вашої душі за розрадою так, як стукали колись у потребі хліба і вогню. Знаходьмо час, бо для когось він може бути рятівним, єдиним виходом, майбутнім. Оскільки самотність усе частіше нагадує нам небуття, а відмова в підтримці гіркою самокритикою лягає на душу, візьмемо в життя як заповідь: знаходьмо час для ближнього!