Предмет: Українська мова, автор: Никуля13

I. Запишіть подані вислови в
різних варіантах за зразком.
Зразок.
• « Родина — це основне
мікросередовище, що формує
характер, вдачу людини», —
стверджував дослідник В.
Підопригора.
• Дослідник В. Підопригора
стверджував, що родина — це
основне мікросередовище, яке
формує характер, вдачу людини...
• Родина, за твердженням
дослідника В. Підопригори, — це
основне мікросередовище, що
формує характер, вдачу людини.

Психолог Вільям Штерн каже:
«Вирішальним у характері є не
певні риси, їхня сила, а те, як ці
риси поєднані, що людина
вважає головним».

«Сила характеру, — каже
Костянтин Ушинський, — без
огляду на те, який він є, — скарб,
нічим не замінний. Але ця сила
сліпа. Вона однаково готова
руйнувати й творити залежно від
спрямування її».

Ответы

Автор ответа: таня90
4
1
Психолог Вільям Штерн каже:
«Вирішальним у характері є не
певні риси, їхня сила, а те, як ці
риси поєднані, що людина
вважає головним».

2
Психолог Вільям Штерн каже, що вирішальним у характері є не
певні риси, їхня сила, а те, як ці
риси поєднані, що людина
вважає головним.

3
Вирішальним у характері, за висловленням психолога Вільяма Штерна, є не
певні риси, їхня сила, а те, як ці
риси поєднані, що людина
вважає головним.

1.
«Сила характеру, — каже
Костянтин Ушинський, — без
огляду на те, який він є, — скарб,
нічим не замінний. Але ця сила
сліпа. Вона однаково готова
руйнувати й творити залежно від
спрямування її».

2.
Костянтин Ушинський каже, що без
огляду на те, який він є, — скарб,
нічим не замінний. Але ця сила
сліпа. Вона однаково готова
руйнувати й творити залежно від
спрямування її.

3.
Сила характеру, як каже
Костянтин Ушинський,  без
огляду на те, який він є, — скарб,
нічим не замінний. Але ця сила
сліпа. Вона однаково готова
руйнувати й творити залежно від
спрямування її.


Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: ykovleva404
Пожалуйста придумайте продолжение рассказа о черной лисе.
В лесах Якутии зимой появилась чёрная лисица.
Чёрные лисицы бывают очень редко. И шкура их стоит дороже всех других мехов.
Вот все охотники сейчас же бросили стрелять белок, даже соболей, и стали гоняться за одной этой лисицей.
Чёрный мех на снегу издалека виден. Чёрной лисице надо быть очень хитрой, чтобы спасти свою шкуру. И она была такая хитрая, что никого к себе не подпускала на выстрел и не шла ни в одну ловушку.
Понемногу все охотники отказались от неё и принялись опять стрелять белок, соболей и других зверей.
Один только молодой зверолов ни за что не хотел отстать от неё. Он думал: «Помучусь, зато уж поймаю её».
И продолжал гоняться за ней.
А чёрная лисица делала так: охотник идёт за ней, а она даст круг и выйдет на его след. И ходит за ним по лесу.
Молодой зверолов эту её хитрость понял.
«Ладно же, — думал он. — Ходи. А я расставлю по круговой тропке капканы да самострелы и буду ходить по этой тропке. Тут-то ты, матушка, и попадёшься мне».
Так и сделал.
Расставил на тропке капканы, снегом их запорошил, чтобы видно не было. Спрятал в кустах самострелы, а верёвочки, которые стрелу пускают, провёл через тропку.
И стал ходить по тропке.
Он ходит, и чёрная лисица за ним ходит.
Он через все верёвочки и капканы перешагивает, и чёрная лисица через них перепрыгивает.
Кружили-кружили, кружили-кружили, — охотник устал, еле ноги волочит. И задел за одну верёвочку.
Самострел выстрелил, и стрела попала зверолову в ногу. Он еле домой дополз. И всю зиму пролежал больной в постели.
А чёрная лисица так и ушла.