Предмет: Українська література, автор: Аноним

твiр роздум чи потрібна шкільна форма
Помогите пожалуйста

Ответы

Автор ответа: zrobok33
17
Шкільна форма – повсякденний одяг учнів під час знаходження в школі , також на шкільних офіційних заходах поза стінами школи. Потрібна вона чи ні ? Це питання дуже спірне з економічної та естетичної точок зору .. Так зрозуміле бажання учнів , особливо учениць , виглядати індивідуально. Їм здається , що одяг одного кольору знеособлює їх , незважаючи на різні фасони , фурнітуру. Але багато прикладів , коли свобода в стилі одягу дівчаток приводила до гнітючою або кричущою несмаку і недоречності . Сьогодні вже немає таких однозначних вимог носіння єдиної форми . Може даремно ? Час від часу питання єдиної одягу учнів стає актуальним. Це тому , що носіння форми: - Дисциплінує , налаштовує на навчальний процес разом з однокласниками ; - Привчає до порядку - Демократична, адже майже у кожному колективі є представники різних верств суспільства і це яскраво виражається в одязі теж. Коли в соціумі немає різнополярних виразів матеріальної забезпеченості , то відносини більш врівноважені. Це примиряє дітей , створюючи найголовніше – здорову , гармонійну атмосферу в класі ; - Економить час збору до школи , бо не стоїть питання вибору одягу ; - Практична, тому що буває немазких кольорів ; - Гігієнічна, оскільки шиється з натуральних тканин , добре всмоктують вологу , пропускають повітря ; - Комфортна , через спеціально підібраних фасонів ; можна продовжувати перерахування …
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: KseniaДьявол
ДАМ 30 БАЛЛОВ. ОЧЕНЬ СРОЧНО! Помогите пожалуйста!!!!
Надо написать основную мысль текста, развернутый ответ.
Любовь к родному краю, к родной культуре, к родному селу или городу, к родной речи начинается с малого — с любви к своей семье, к своему жилищу, к своей школе. Постепенно расширяясь, эта любовь к родному переходит в любовь к своей стране — к ее истории, ее прошлому и настоящему, а затем ко всему человечеству, к человеческой культуре.

Истинный патриотизм — это первая ступень к действенному интернационализму. Когда я хочу себе представить истинный интернационализм, я воображаю себя смотрящим на нашу Землю из мирового пространства. Крошечная планета, на которой мы все живем, бесконечно дорогая нам и такая одинокая среди галактик, отделенных друг от друга миллионами световых лет!

Человек живет в определенной окружающей среде. Загрязнение среды делает его больным, угрожает его жизни, грозит гибелью человечеству. Всем известны те гигантские усилия, которые предпринимаются нашим государством, отдельными странами, учеными, общественными деятелями, чтобы спасти от загрязнения воздух, водоемы, леса, чтобы охранить животный мир нашей планеты, спасти становища перелетных птиц, лежбища морских животных. Человечество тратит миллиарды и миллиарды не только на то, чтобы не задохнуться, не погибнуть, но чтобы сохранить также природу, которая дает людям возможность эстетического и нравственного отдыха. Целительная сила природы хорошо известна.

Улицы, площади, каналы, дома, парки — напоминают, напоминают... Ненавязчиво и ненастойчиво творения прошлого, в которые вложены талант и любовь поколений, входят в человека, становясь мерилом прекрасного. Он учится уважению к предкам, чувству долга перед потомками. И тогда прошлое и будущее становятся неразрывными для него, ибо каждое поколение — это как бы связующее звено во времени. Любящий свою родину человек не может не испытывать нравственной ответственности перед людьми будущего, чьи духовные запросы будут все множиться и возрастать.