Question

Вибірковий переказ тексту затишок по-українськи План 1 -Образи та страстяні хрести. 2-Стіл з білою скатертиною.3-Ікони в королівських рушниках.4- Мисник,піч,долівка.
Текст:
ЗАТИШОК ПО-УКРАЇНСЬКИ
Перед ним сиділа дівчина, але не Наталка, не сестра. Зовсім не вона. Чужа якась дівчина. Але така ж хороша та бистроока, зі стрічкою над чо- лом, і юна, смаглява від сонця.

У голові Григорія паморочилося. Роздивився по хаті. У кутку рясніли образи, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем. Чорні страстяні хрести напалені на стелі... Він лежить на великому дерев'яному ліжку, накритий вовняною ковдрою чи киреєю... Пахне васильками... У вікно знадвору зазирає сонце. Мати в очіпку та в рясній стародавній спідниці,усміхаючись, несе тарілки у двері... За нею бистроока дівчина виступає, мов горлиця... Біля вікна, тримаючи козацьке сідло й ушивальник, звівся і стоїть густобровий, кремезний парубок.

...Сонце залило стіл і ткало золоті прошви на білій скатертині. На столі сиділо ведмежа й кумедно хапало себе передніми лапами за писок ловило бджолу, що хоробро вилася навколо, намагалася на той писок сісти. Бджола дзижчала, вилася між сонячним промінням і не відступала, мов зачарована.

Дзижчання те, як звук срібної струни, проснувало осяяну сонцем тишу й наче бриніло в серці Григорія. Він лежав, спершись на лікоть, і дивився просто себе. Чи довго він спав? Здається, вічність.

Глянув - рясно на покутті купчаться святі, прибрані королівськими рушниками, та ще такими, які в його бабусі були, там, у Трипіллі. Там, звідки його вигнано. Там... на тій рідній, але, мабуть, навіки втраченій землі. Ущипнуло за серце, але й минулося враз.

Справжні королівські рушники на покутті! Різьблений мисник. Піч по- мальовано квітами, межи квітами два голуби цілуються. Чи два соколи... Два соколи! Біля печі стоять рогачі й кочерги, пахне свіжоспеченим хлі бом. Усе так, як удома, тільки долівка не така - мощена з дощок і так ви- мита та вишкрябана, що аж мигтить.

Почуття легкості оволоділо ним. Чудно йому. Ні тривог, ні турбот на душі, такий безмежний сонячний спокій (За І. Багряним).​

Answer 1

Ответ:

Перед ним сиділа чужа, але хороша дівчина зі стрічкою.

Золоті прошви ткались на білій скатертині під сонячним світлом.

Рушники прикрашали покуття, нагадуючи про втрачену рідну землю.

Легкість та спокій наповнювали серце Григорія, поглиблюючися в чарівний сонячний світ.