Предмет: Литература, автор: elnurulyfamily

(в сокращении) Елка Двадцать четвертого декабря детям советника медицины Штальбаума весь день не разрешалось входить в проходную комнату, а уж в смежную с ней гостиную их совсем не пускали. В спальне, прижавшись друг к другу, сидели в уголке Фриц и Мари. Уже совсем стемнело, и им было очень страшно, потому что в комнату не внесли лампы, как это и полагалось в Сочельник. Фриц таинственным шепотом сообщил сестренке (ей только что минуло семь лет), что с самого утра в запертых комнатах чем-то шуршали, шумели и тихонько постукивали. А недавно через прихожую прошмыгну маленький темный человечек с большим ящиком под мышкой; н Фриц наверное знает, что это их крестный, Дроссельмейер. Тогд Мари захлопала от радости в ладоши и воскликнула: "Ах, что-т смастерил нам на этот раз крестный?"
Помогите пересказ краткийй

Ответы

Автор ответа: seevich
0

Ответ:

Двадцать четвертого декабря детям советника Штальбаума было запрещено заходить в комнаты. Фриц и Мари, сидя в темной спальне, слышали странные звуки и догадывались, что их крестный Дроссельмейер приготовил для них что-то особенное на предстоящий Сочельник.

Похожие вопросы
Предмет: Қазақ тiлi, автор: galikhankaussar
Предмет: Українська мова, автор: nikasamoylenkob20
Виправте помилки.
Сонце вже починало заходити кидаючи свої розгоряючі промені на наше подвір'я. Цей вечір виявився особливим, навіть для такого звичайного розмовного середовища, яке ми мали вдома. Моя мама завжди була тим спокійним голосом розуміння, але сьогодні в її очах була суміш тривоги та ніжності. Я сидів на кухні глибоко замислений коли моя мати ввійшла, несучи з собою аромат свіжої кави. Вона побачила мій сумний вигляд і сіла напроти мене.
Вона запросила мене на кухню сіла напроти і її погляд невидимо проникав у глибину мого буття. "Сиди дитино давай поговоримо" сказала вона і її голос звучав як тепла обіймаюча ласка. Я знав що сьогодні важлива розмова але не міг уявити наскільки вона змінить мій погляд на світ.
Мама почала розповідь про своє дитинство про ті часи коли життя було простіше, а цінності визначались не грошима чи соціальним статусом а душевним здоров'ям та родинними зв'язками. "Ми виростали в скромності, але ми мали одне - любов та повагу одне до одного" говорила вона і кожне її слово проникало у мою душу.
Її розповідь про те, як вони важко працювали, як вміли радіти простим радощам, а не матеріальним благам приголомшувала. І в один момент вона зупинилася, придивилася до мене і питано сказала "А що ти вважаєш найціннішим у своєму житті, дитино?"
Відповідь мені зайняла час. Я задумався про те, як багато разів ми оцінюємо свою щасливу реальність, виходячи за межі того що по справжньому має значення. З маминими словами я розглянув своє життя крізь призму емоцій, які я відчував, вибираючи шлях свого життя.
Предмет: Информатика, автор: t5365319
Предмет: История, автор: omarovarumilam