Написати твір-мініатюру на тему:"Дядько Себастьян-вихователь Михайлика"(За твором "Гуси-лебеді летять"(20 речень)
Ответы
Відповідь:
Дядько Себастьян був вже в далекому похилому віці, але допоки змога...",
"Михайлик" рулонив з книги. Його очі засяяли відчуттям пригоди. Дядько Себастьян, вихователь у Михайликовій родині, завжди був повним незвичайних розповідей і історій. І тепер він розповідав про тих лебедів, що можуть літати на небі, або гусей, які нібито чергуються на постах в Парижі.
Михайлик заворушився на стільці, уявляючи цей чудовий час. Йому неодмінно було цікаво, як саме гуси виконують свої обов'язки охоронців міста. Чи знають гуси про небезпеку, яка чекає на них вночі? Чи пам'ятають їх собачки та миші, що висунуть свої хитрі плани? Розповідь Дядька Себастьяна стимулювала уяву Михайлика, робила його вже й самим героєм цих історій.
Одного разу, коли всі уже зібралися біля зеленої чайки, Михайлик вирішив уявити себе гусенятком на службі. З повним впередженням проходивши пішком цілу ніч, кожна кришка смітника або тінь дерева казалася йому хитрим мисливцем, на якого було потрібно здивуватися.
Прийшла зоряна пора, і Михайлик зустрів гусачих стражників. Все почалося – клубок криків, гомон, веселощі, та навіть вживаний анекдот з "Гусем Незамітним". Маленький Михайлик-гусеня радо прийняв усі настрої гідних його: не соромився жартувати, підкатити знайому собачку або просто спостерігати за містом. Він почав почувати себе дуже дорослим, важким гусаком, який надійно охороняє своє легендарне Париж.
Але прокинувшись на своєму службовому місці нашого героя чекало справжнє відкриття. Виявилося, що Дядько Себастьян був тим самим черговим гусаком, якого так багато разів згадував Михайлик.
Пояснення: