Який висновок про ставлення в СРСР до остарбайтерів Ви можете зробити, проаналізувавши діаграми?
Ответы
Відповідь:
Становище остарбайтерів, які працювали в сільському господарстві, було набагато кращим, ніж тих, хто був задіяний у промисловості (особливо на військових заводах). Останні жили приблизно як у концтаборах, часто голодували, помирали від інфекційних хвороб і виснаження, ставали жертвами бомбардувань союзників. Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі у 1946 році визнав примусову працю іноземців, яку використовували в нацистській Німеччині, злочином проти людяності та порушенням норм міжнародного права.
По закінченні війни більшість остарбайтерів повернулася на батьківщину — всі, хто перебував у радянській, британській чи французькій зоні окупації депортувалися до СРСР примусово. З жовтня 1945 року генерал Ейзенхауер заборонив в американській зоні застосування сили для репатріації, що спонукало багатьох остарбайтерів, які з тих чи інших причин не бажали повернення, тікати до американської частини окупованої Німеччини, звідки вони виїхали до США, Канади, Австралії чи Південної Америки.
Повернення на батьківщину для громадян СРСР не означало завершення поневірянь. Ставлення влади до остарбайтерів було, як до зрадників. Вони вважались соціально небезпечними і після перевірки у фронтових таборах або фільтраційних пунктах НКВС на них чекали нові репресії. Тільки 58% змогли повернутися до своїх родин. 19% чоловіків були мобілізовані до Червоної армії (переважно – у штрафбати), ще 14% – до так званих трудових батальйонів, 6,5% було заарештовано.
У 1994 році німецький уряд виділив значні матеріальні кошти для компенсації колишнім остарбайтерам, і з України зокрема.