Доля української жінки в другій половині XlX столітя
Ответы
Відповідь:
Пояснення:
Жінки не лише працювали на присадибній ділянці, а й вели домашнє господарство: ткали, шили одяг, вишивали, готували їжу для всієї сім’ї, один раз на тиждень пекли хліб, виховували дітей. Така велика кількість роботи розвинула в української жінки звичку до праці, працелюбність.
З посиленням феодально-кріпосної залежності жінки працювали і на панщині. Тяжка, підневільна праця забирала здоров’я, рано зводила у могилу. Належного медичного лікування не було, тому за рівнем смертності жінок працездатного віку на початку 60-х років XIX ст. Україна посідала перше місце в Європі.
Національне відродження в першій половині XIX ст. відбувалося переважно у сфері розвитку культури.
Українська культура цього періоду збагатилася високими досягненнями в літературі, архітектурі, образотворчому мистецтві, прокладаючи подальший шлях її утвердження та розвитку.
Культура стала ближчою до людини, її духовних потреб.
За складних умов український народ не лише зберіг свою культуру, а й домігся піднесення її на вищий рівень. Зазвучала українська мова, розвинулася нова українська література.
Разом з тим розвиток культури гальмувався феодально- кріпосницькою системою та антиукраїнською політикою імперій — Російської та Австрійської.
У другій половині XIX століття українська жінка зазнала значних змін у своєму статусі, але й продовжувала зіштовхувалися з численними викликами того часу. Її життя в цей період було впливоване соціально-економічними та культурними чинниками:
Сімейна сфера: У багатьох родинах українського суспільства того часу панувала традиційна модель, де жінка була відповідальна за господарство, виховання дітей та допомогу чоловікові у сільському господарстві або ремеслі. Часто вони не мали доступу до освіти та можливості самореалізації.
Освіта та громадська діяльність: Протягом цього періоду українські жінки почали отримувати більше можливостей для освіти. З'явилися жіночі освітні заклади та ініціативи, що сприяли підвищенню їхнього рівня освіти та втручання у громадське життя.
Жіночі рухи: Часто жінки виступали за свої права та боролися за більше рівноправ'я у суспільстві. Жіночі організації активно працювали над проблемами жінок, пропагували жіночі права та виступали за їхню емансипацію.
Участь у національному відродженні: Українські жінки активно долучалися до руху національного відродження. Вони підтримували українську мову, культуру, розвивали українську освіту та літературу, що було важливим в контексті збереження національної ідентичності.
Еміграція: Значна частина українських жінок виїжджала за кордон на пошуки кращого життя, роботи або через політичні обставини, що також вплинуло на їхню долю та статус у суспільстві.
Жіночі права: Незважаючи на певні покращення у статусі та освіті, українські жінки продовжували стикатися з обмеженнями у виборі професій, політичному житті та інших сферах, що робило їхнє життя складним та обмеженим.
У цій епохі доля української жінки була змішаною, з відчутними кроками до рівноправ'я та освіти, але з багатьма викликами і обмеженнями, які впливали на їхнє життя та самоствердження у суспільстві.