Предмет: Химия, автор: gorbagramyan151617

Укажите. В ходе какого из приведённых ниже процессов протекает химическая реакция
1.горение свечи
2.сжатие металлической пружины
3. вытягивание медной проволоки

Ответы

Автор ответа: igorklimovic54
0

Ответ:Горение свечи:

Химическая реакция, называемая сгоранием (окислением) воска свечи в присутствии кислорода из воздуха. Уравнение реакции:

25

52

+

38

2

25

2

+

26

2

.

C

25

H

52

+38O

2

→25CO

2

+26H

2

O.

Сжатие металлической пружины:

В этом процессе протекает физическая, а не химическая реакция. Металлическая пружина сжимается под воздействием механической силы, изменяя свою форму без изменения химической структуры.

Вытягивание медной проволоки:

Это также физический процесс, а не химическая реакция. Медь в проволоке остается в том же химическом состоянии, изменяется только её форма под воздействием механической силы.

Объяснение:

Автор ответа: TwinkDimon
0

Відповідь:

Химическая реакция протекает в ходе горения свечи. Горение свечи - это окисление парафина, который является основным компонентом свечи, в присутствии кислорода воздуха. В результате этой реакции образуется углекислый газ и вода. Сжатие металлической пружины и вытягивание медной проволоки не приводят к химической реакции, а являются физическими процессами, связанными с изменением формы и размеров тела

Пояснення:

Похожие вопросы
Предмет: Українська література, автор: liza5790
ВИПИШІТЬ ЕПІТЕТИ З ТВОРУ:
Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам'яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день
тепера?»

Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській великодная
субота,
А завтра святий празник, роковий день великдень».
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала, Я
Як ти нам святий празник, роковий день великдень
сказала!»
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
«0й, козаки,
Ви, біднії невольникиі
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».
То на святий празник, роковий день великдень,
Став пан турецький до мечеті від'їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,—
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава
не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
3 неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!​