Діти рано ставали дорослими. Поруч із детячими розвагами впевнино крокувало справжнє житя насичене працею і турботами. Пятирічне дівча колесало меншого братика. Хлопчик був завз’ятим чиредником його могли віддати в науку до майстра. Трохи пізьніше хлопя подавалося на заробітки. Зароблені гроші зрозуміло йшли на користь сім’ї. Та ось юнак голив бороду залишаючи вуса як ознаку козацтва. Батько мав право зазначити Син мій та розум в нього свій. З цього віку хлопець вважався парубком. На парубоцькі громади накладалися обов’язки допомога старим і немічним впорядкуваня самітних могил прикрашання перед святами храму. Парубоцтво певний рубіж у житті юнака. “Не той козак що на коні а той що під конем” - говорили запорожці. Вони мали на увазі що тільки в біді випробовуєця характер молодого воїна. Юнак не міг стати січовиком неподолавши човном Дніпровські пороги. Невмілого й вередливого відправляли додому
люди пожалуйста по нормальному дайте переказ)
Ответы
Ответ:
Діти швидко стається дорослими, знаходячись поруч із іграми та розвагами. Однак, вони вже поруч із справжнім, наповненим працею та турботами життям. П'ятирічна дівчинка уважно стежила за своїм меншим братиком, а вже хлопчик виявився справжнім чиредником, готовим допомагати і вчитися у майстрів.
З часом хлопець вже подавався на заробітки, а отримані гроші приносив для благополуччя сім'ї. Відзначивши свою бороду, залишаючи вуса як ознаку козацтва, він вже мав право на певну незалежність. Батько міг вказати: "Син мій – розумний хлопець".
З цього моменту він вже вважався парубком, приєднуючись до парубоцьких громад. Йому доручали обов'язки допомагати старшим, прикрашати могили та організовувати святкові заходи в храмі. Парубоцтво визначало рубіж у його житті.
Запорожці мудро говорили: "Не той козак, що на коні, а той, що під конем". Це вказувало на те, що справжній характер виявляється тільки в біді. Юнак міг стати січовиком лише тоді, коли перейшов порог Дніпровських порогів на човні, а невмілого і вередливого відправляли назад додому.